Канівські гори

Визначення і загальна характеристика

КА́НІВСЬКІ ГО́РИ Знаходяться на Придніпров. височині, у межах Канів. р-ну Черкас. обл. Тягнуться пасмом завширшки від 3 до 9 км правим берегом Дніпра від с. Трахтемирів до гирла р. Рось. Розташ. на стику УЩ і Дніпров.-Донец. западини. Особливістю геол. будови є дислокованість осадових відкладів (завтовшки 100–150 м), які зім’яті у складки (цей район відомий також як Канів. дислокації). К. г. є сукупністю складок і розрив. порушень осадових гір. порід мезозою та кайнозою, утвор. за участі тектон., зсув., гляціал. факторів. Домінант. тип дислокац. форм — складки-підкиди, зібрані у серії лускуватої структури. Вчені висувають низку гіпотез про походження дислокацій (гляціал., зсувну, тектон., гляціотектон., катастроф.). Вис. гір від 80–85 м (у долині Дніпра) до 255 м (південніше м. Канів). Більшість вершин мають назви, які відображають історію краю: Батурова, Пилипенкова, Московка, Чернеча, Княжа, Мар’їна, Лиса та ін. Перепади висот понад 150 м зумовили розчленованість К. г. низкою ярів (макс. глиб. до 90 м). Значній ерозії сприяло і вирубування лісів на схилах гір та їхнє розорювання. Загалом тут налічують бл. 8 тис. ярів, серед них — Хмільнянський (найбільший у Європі). Поширені підвищені розчленов. структурно-денудац. лесові рівнини, ускладнені горбами і пасмами з виходами пісковиків та густою розгалуж. яружно-балк. мережею. За фіз.-геогр. районуванням К. г. належать до Дністров.-Дніпров. лісостеп. краю Лісостеп. зони. Упродовж декількох тисячоліть вони були вкриті широколистяними лісами з домінуванням дуба, ясена. Згодом ліси майже повністю вирубано. Нині лісовий покрив відновл., але це вторинні ліси, переважно грабові діброви, репрезентов. грабом із домішкою дуба, кленів гостролистого і польового, ясена, липи, берези. Через гори проходить сх. межа суціл. поширення європ. грабових лісів. У межах К. г. — Канівський природний заповідник, «Трахтемирів» Державний історико-культурний заповідник, Шевченківський національний заповідник. На Чернечій (Тарасовій) горі поховано Т. Шевченка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю