Крюкова Ніла Валеріївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крюкова Ніла Валеріївна

КРЮ́КОВА Ніла Валеріївна (14. 11. 1943, с. Попівка Онуфріїв. р-ну Кіровогр. обл.) – артистка розмовного жанру, актриса. Нар. арт. УРСР (1985). Герой України (2008). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2006). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1967; викл. В. Харченко). Відтоді працювала актрисою Полтав. укр. муз.-драм. театру ім. М. Гоголя, де зіграла ролі Галі («Циганка Аза» М. Старицького), Інни («На сьомому небі» М. Зарудного), Джен­ні Ґергардт (за однойм. романом Т. Драйзера); 1970–75 – арт. літ. театру «Слово» при СПУ; 1975– 2012 – арт. Нац. філармонії Украї­ни (обидва – Київ). Виступала з сольними концертами за творами Л. Костенко, Б. Олійника, П. Тичини, І. Драча, М. Рильсь­кого, Д. Павличка, В. Стуса та ін. Підготувала концертні програми: «Маруся Чурай» за Л. Костенко (1981), «Твоя зоря» (1982), «Собор» (1993) за О. Гончаром, «Зброєю сміху проти всякого лиха» за С. Олійником, С. Руданським, І. Нечуєм-Левицьким, П. Глазовим, К. Дяченком та ін. (1985), «Григір Тютюнник. Новели» (1986), «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!» за Т. Шевченком (1989; Держ. премія України ім. Т. Шевчен­ка, 1989), «Так ніхто не кохав» за В. Со­сюрою, М. Рильським (1993), «Вечір української поезії» за Д. Павличком, Б. Олійником, В. Стусом (2002), «Україно, ти моя молитва» за Т. Шевченком, І. Франком, В. Симоненком (2008). Однією з перших виступила 1986 перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль (Іванків. р-н Київ. обл.). Знялася у кінокартинах: «На Київському напрямку» (роль Ганни, 1968, реж. В. Денисенко), «Пропала грамота» (1972, реж. Б. Івченко), «Кайдашева сім’я» (роль Баби Параски, 1993, реж. В. Городько). Гастролі у РФ, Польщі, Австрії, Франції, Канаді, США.

Літ.: Сорока Н. Слова, настояні на травах // Веч. Київ. 1979, 16 листоп.; Гоян Я. …З горіха зерня // Рад. Україна. 1987, 1 січ.; Маліченко М. Чарівники живого слова // КіЖ. 2003, 10 верес.; Гальченко Я. Тій, що відкрила нову зорю в художньому читанні // ГУ. 2010, 26 листоп.

В. А. Лукашев

Стаття оновлена: 2014