Конопленко-Запорожець Павло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конопленко-Запорожець Павло

КОНО́ПЛЕНКО-ЗАПОРО́ЖЕЦЬ Павло (1890, Херсонщина – 24. 06. 1982, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) – кобзар, письменник. Навч. на юрид. ф-ті Ун-ту св. Володимира у Києві. Муз. освіту здобув в Одесі, гри на скрипці навч. у Й. Карбуль­ки, на гітарі – в італійця Спетсі. Виступав із концертами в Україні, Криму та на Кавказі. 1910 здо­був золоту медаль муз. фестива­лю в Одесі. Під час Визв. змагань 1917–21 пройшов шлях від старшини до полковника Армії УНР. Під час 2-ї світ. війни концертував країнами Європи, зго­дом емігрував до Канади, мешкав у Гаффорді (провінція Саскачеван) та Вінніпезі. Використовував інструменти професій. майстрів – 12-струнну кобзу М. Боярського (США), 10-струн­ну – Ф. Ґея (Канада). У 1950–60-х рр. активно концертував у Канаді та США. Пропагував лад­кову кобзу в Пн. Америці. Автор музики до думи «Україна жива». В репертуарі – думи, пісні, інструм. танці. Випустив платівку «Кобза» (1961), до якої увійшли укр. нар. танці, думи «Про Байду», «Наша Україна», інструм. об­робки «Їхав козак на війноньку», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Сто­їть гора високая». Автор брошу­ри «Кобза – найстаріший інстру­мент українського народу» (О., 1911) та наук.-популяр. праць «Кобза і бандура» (1963), «Кобзар Павло Конопленко-Запоро­жець у 60-ліття тріюмфу кобзи» (1970, обидві – Вінніпеґ).

Літ.: Горняткевич А. Ще про одну коб­зу // Бандура. 2001. № 75; Дутчак В. Піонер кобзарського мистецтва в Кана­ді (Кобзарська творчість Павла Коноплен­ка-Запорожця) // Вісн. Прикарп. ун-ту. Мистецтвознавство. Ів.-Ф., 2003. Вип. 5; Українська діаспора: літературні пос­таті, твори, біобібліографічні відомості. Д., 2012.

В. Г. Дутчак

Стаття оновлена: 2014