Конрад Микола Йосипович

Визначення і загальна характеристика

КО́НРАД Микола Йосипович (01(13). 03. 1891, Риґа, за ін. даними — с. Жу­­ковка Орлов. губ., Росія — 30. 09. 1970, Мос­ква) — сходознавець. Доктор філологічних наук (1934, без захисту дис.), професор (1926), академік АН СРСР (1958). Державна премія СРСР (1972). Державні нагороди СРСР. Япон. орден Враніш. Сонця 2-го ступеня (1969). Закін. япон.-китай. відділ. сх. факультету С.-Пе­тербур. університету та япон. відділ. Практ. сх. акаде­мії (С.-Пе­тербург, 1912). У 1914–17 удосконалював знання у Токіо (перекладач рос. посольства). Працював у Київ. комерц. інституті (1912–14); у 1919–22 — в Орлов. університеті (РФ): від 1920 — ректор; 1922–38 — проф. Ленінгр. університету та сх. інституту (нині С.-Пе­тербург); водночас 1931–70 (з перервами) — науковий співробітник Інституту сходознавства АН СРСР (Мос­ква). 29 липня 1938 заарешт., 10 листопада 1939 за звинуваченням у шпигунстві на користь Японії засудж. до 5-ти р. таборів. Покарання відбував у м. Канськ (Кра­­снояр. край, РФ). 8 вересня 1941 звільнений. 1941–49 — завідувач кафедри японістики Моск. інституту сходознавства, проф. Моск. університету. Го­­лова товариства СРСР–Японія. Наукові дослідження: япон. література, історія, мовознавство, япон. та китай. філософія, зокрема конфуціанство і неоконфуціанство. Перекладав твори япон. і китай. літ-ри: «Исэ-Монагатари. Лирическая повесть древней Японии» (Петроград, 1923), «Сунь-цзы. Трак­тат о военном искусстве» (Мос­ква; Ленинград, 1950), «У-цзы. Трактат о военном искусстве» (1958), «Сунь-цзы. Искусство стра­тегии» (2006); ред. «Большого японо-русского словаря» (1970; усі — Мос­ква). Реабіліт. 1991.

Завантажити статтю