Консерватизм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Консерватизм

КОНСЕРВАТИ́ЗМ (франц. conservatisme, від лат. conservо – зберігаю, охороняю) – політичне вчення та соціально-політична течія, що орієнтуються на збереження історичних традицій, форм і принципів су­спільного та політичного устрою, а також на протидію радикальним реформам та обережне став­лення до будь-яких змін взагалі. К. заперечує дієвість революцій, акцентуючи увагу на ефективності еволюц. поступу. Природа і зміст К. залежать від конкрет. сусп-ва й середовища, що часто зумовлює протилежне змістове навантаження, охоплене одним терміном. К. представлений числен. політ. партіями, рухами, течіями тощо. Класич. К. виник як реакція на Велику франц. революцію кін. 18 ст., ідеї Просвітництва, індустріалізації. Класич. носієм кон­­серватив. політ. ідеології є Консервативна партія Великої Бри­­танії. Термін «К.» запровадив у наук. обіг 1815 франц. політ. діяч і письменник Ф.-Р. де Шатобріан. Осн. його положення сформульов. також у працях Е. Берка, Ж. де Местра, Л. де Бональда. Світогляд К. ґрунтується на переконанні у слабкості й вразливості людини, її гріхов. сутнос­ті, обмеженості розуму. Будь-які радикал. перетворення – насиль­ство над природ. законами роз­витку сусп-ва. Оскільки людина ризикує зруйнувати духовні засади світо­устрою, вона не повинна братися за непосильне завдання перетворення світу. Ідеологія К. спрямов. на приведення індивідуаліст.-свавіл. інтересів особи у відповідність до потреб спільноти, чл. якої вона є, а політ. принципів – до звичаїв і нац. традицій. Будь-яка сусп. традиція має перевагу над теор. схемою, якою б досконалою во- на не видавалася. К. орієнтує на збереження традиц. правових норм та ієрархії влади і розглядає існуючий соц. устрій як найкращий з усіх можливих. Од­­нією із засад К. є обстоювання сусп. рівноваги. Серед представ­­ників укр. консерватив. думки – П. Куліш, Я. Головацький, В. Ли­­пин­ський, С. Томашівський, Ан­­дрей Шептицький. Неоконсерватизм, який виник у 2-й пол. 20 ст., відкинув найрадикал. по­­стулати традиц. К. Завдяки цьому він набув поширення у низці розвинених країн світу. Для сучас. К. характерні поєднання тра­диції та новаторства; відмова від соц. потрясінь, орієнтація на еволюц., поступові та виважені соц. зміни; збереження звич. людських цінностей і норм життя; заперечення провід. ролі держави у розвитку сусп-ва; ор­­ган. поєднання поваги до свободи кожного індивіда і захисту релігії, сім’ї, закону, порядку.

Літ.: L. Allison. Right principles: Con­­servative philosophy of politics. New York, 1984; Валіцький А. В полоні консервативної утопії. К., 1998; Консерватизм: Антологія. К., 1998; 2008.

С. В. Різник

Стаття оновлена: 2014