>
КОНСЕРВАТИ́ЗМ
(франц. conservatisme, від лат. conservо – зберігаю, охороняю) – політичне вчення та соціально-політична течія, що орієнтуються на збереження історичних традицій, форм і принципів суспільного та політичного устрою, а також на протидію радикальним реформам та обережне ставлення до будь-яких змін взагалі. К. заперечує дієвість революцій, акцентуючи увагу на ефективності еволюц. поступу. Природа і зміст К. залежать від конкрет. сусп-ва й середовища, що часто зумовлює протилежне змістове навантаження, охоплене одним терміном. К. представлений числен. політ. партіями, рухами, течіями тощо. Класич. К. виник як реакція на Велику франц. революцію кін. 18 ст., ідеї Просвітництва, індустріалізації. Класич. носієм консерватив. політ. ідеології є Консервативна партія Великої Британії. Термін «К.» запровадив у наук. обіг 1815 франц. політ. діяч і письменник Ф.-Р. де Шатобріан. Осн. його положення сформульов. також у працях Е. Берка, Ж. де Местра, Л. де Бональда. Світогляд К. ґрунтується на переконанні у слабкості й вразливості людини, її гріхов. сутності, обмеженості розуму. Будь-які радикал. перетворення – насильство над природ. законами розвитку сусп-ва. Оскільки людина ризикує зруйнувати духовні засади світоустрою, вона не повинна братися за непосильне завдання перетворення світу. Ідеологія К. спрямов. на приведення індивідуаліст.-свавіл. інтересів особи у відповідність до потреб спільноти, чл. якої вона є, а політ. принципів – до звичаїв і нац. традицій. Будь-яка сусп. традиція має перевагу над теор. схемою, якою б досконалою во-
на не видавалася. К. орієнтує на збереження традиц. правових норм та ієрархії влади і розглядає існуючий соц. устрій як найкращий з усіх можливих. Однією із засад К. є обстоювання сусп. рівноваги. Серед представників укр. консерватив. думки – П. Куліш, Я. Головацький, В. Липинський, С. Томашівський, Андрей Шептицький. Неоконсерватизм, який виник у 2-й пол. 20 ст., відкинув найрадикал. постулати традиц. К. Завдяки цьому він набув поширення у низці розвинених країн світу. Для сучас. К. характерні поєднання традиції та новаторства; відмова від соц. потрясінь, орієнтація на еволюц., поступові та виважені соц. зміни; збереження звич. людських цінностей і норм життя; заперечення провід. ролі держави у розвитку сусп-ва; орган. поєднання поваги до свободи кожного індивіда і захисту релігії, сім’ї, закону, порядку.
Літ.: L. Allison. Right principles: Conservative philosophy of politics. New York, 1984; Валіцький А. В полоні консервативної утопії. К., 1998; Консерватизм: Антологія. К., 1998; 2008.
С. В. Різник
Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
С. В. Різник
. Консерватизм // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4553 (дата звернення: 28.02.2021).