Константинов Валентин Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Константинов Валентин Костянтинович

КОНСТАНТИ́НОВ Валентин Костянтинович (23. 02. 1923, с. Ялта, нині смт Першотравн. р-ну Донец. обл. – 04. 12. 2012, м. Маріуполь Донец. обл.) – живописець, скульп­тор. Чл. НСХУ (1965). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Орден «За мужність» 3-го ступ. (1999). Закін. Харків. художнє уч-ще (1951; викл. М. Сліпченко, Л. Фітільов, П. Шигимага). Відтоді – учасник обл., всеукр., все­союз., зарубіж. мист. виставок. Персон. – у Маріуполі (1973, 1985, 1995, 1999, 2000, 2008). На твор. роботі. Автор портретів, темат. картин і пейзажів у традиціях рос. та укр. живопису, мозаїк, барельєфів, пам’ятників. Окремі полотна зберігаються у Харків. ХМ.

Тв.: живопис – «А. Брандт» (1959), «Мати» (1965), «А. Старовойтов» (1973), «Сталевари В. Архипенко та В. Богданов», «Подружки», «Будівельник стану 3600 В. Попельников», «Жіночий портрет (Актриса)» (усі – 1970-і рр.); у спів­авт. – мозаїка «Металурги» (1973, Маріуп. залізнич. вокзал); пам’ятники пое­ту Г. Костоправу (с. Малий Янісоль Во­­ло­дар. р-ну Донец. обл., 1992) і митрополиту Ігнатію (1998); архіт.-скульптур­на композиція «Воїн-визволитель» (Ма­­ріуполь, 2001).

О. Б. Ковальов

Стаття оновлена: 2014