Комар Антон Пантелеймонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комар Антон Пантелеймонович

КОМА́Р Антон Пантелеймонович (17(30). 01. 1904, с. Березна Сквир. пов. Київ. губ., нині Володар. р-ну Київ. обл. – 14. 03. 1985, Ленінград, нині С.-Пе­тер­бург) – фахівець у галузі фізи­ки металів і сплавів, ядерної фізики та фізики прискорювачів, фізичної електроніки, організатор науки. Канд. (1935, без захисту дис.), д-р (1943) фіз.-мат. н., проф. (1943), акад. АН УРСР (1948). Сталін. премія (1951). Держ. нагороди СРСР. З 16-ти р. почав труд. життя, був робітником, сторожем, препара­тором у фіз. кабінеті Білоцерків. мех. технікуму (нині Київ. обл.), оволодів професіями оптика, май­­стра з точних оптич. приладів. Закін. Київ. політех. ін-т (1930). Працював 1932–48 в Урал. фіз.-тех. ін-ті (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ), де пройшов шлях від інж. до зав. лаб. фа­­зових перетворень; водночас 1937–47 – засн. і зав. каф. рент­ґеноструктур. аналізу та рентґенів. лаб. Урал. ун-ту; 1948–50 – заст. дир. Фіз. ін-ту АН СРСР (Москва); 1950–57 – дир., 1957–63 – зав. лаб. рентґенів. і гамма-променів, 1963–71 – зав. лаб. фізики високих енергій, від 1976 – ст. н. с.-консультант Ленінгр. фіз.-тех. ін-ту; водночас 1951–69 – зав. каф. експерим. ядер. фізики Ленінгр. політех. ін-ту.

Виконав великий цикл робіт з ме­­талофізики, фазового та структур. аналізу, фазових переходів. Керував створенням промен. рент­ґенів. лаб. на низці урал. підпр-в, зокрема Уралмаші, Уралхіммаші, турбомотор. з-ді. Розпочаті ним дослідж. процесів атом. упорядкування сплавів згодом стали основою створення важливих електроконтакт. матеріалів. Розробив метод рентґеноспектрал. аналізу складу різних руд при їх збагаченні, способи зміцнення сталей і сплавів, що знайшли застосування при удосконаленні танк. броні та бронебій. снарядів. Зробив вагомий внесок у розвиток ядер. фізики та фізики високих енергій: був ініціатором створення першого в СРСР бетатрона в Свердловську (1946); спільно з В. Векслером брав участь у роз­­робленні електрон. прискорювачів, зокрема синхротрона на 250 МеВ; результати К. (1950–60) стали важливими для розуміння механізму фотоядер. реакцій; розробив програму дослідж. на Гатчин. протон. син­хроциклотроні на 1 ГеВ. Відіграв важливу роль у створенні Ін-ту ядер. фізики АН СРСР (Ленінград). Написав низку видат. праць у галузі фіз. електроніки та фізики поверхонь, зокрема методів електрон., а також польової електрон. і високорозділ. іонної мікроскопії. Створив перший у СРСР іонний мікроскоп-проек­тор, розробив новий спосіб виготовлення польових електрон. емітерів. Запропонував хвиле­вод­ну модель проходження елек­­трич. струму крізь молекули та комплекси молекул і атомів. Бе­­резнян. школі присвоєно його ім’я.

Пр.: Геометрия пластической дефор­ма­ции кристаллов по рентгенограммам Лауэ // ЖЭТФ. 1936. Т. 6, вып. 4; Ферромагнитные свойства сплавов и дальний порядок атомов // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1947. Т. 11, № 5; Опы­­ты с ионным проектором // Докл. АН СССР. 1954. Т. 96, № 5 (спів­авт.); Опы­­ты с электронным и ионным проектором // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1956. Т. 20 (спів­авт.); Новый метод изготовления автоэлектронных эмиттеров // РЭ. 1960. Т. 5. № 8 (спів­авт.); Изотерми­ческий гамма-калориметр // ЖТФ. 1961. Т. 31, вып. 1 (спів­авт.); Молекулы и ком­­плексы молекул и атомов как волно­­воды электронных волн // Там само. Вып. 2 (спів­авт.); Микрорельеф и фор­­ма острий электронного проектора по­сле электрического вакуумного пробоя // Докл. АН СССР. 1964. Т. 158, № 4 (спів­авт.); Размеры и форма поперечного сечения образований, обусловливающих аномальную автоэлектронную эм­­мисию органических полупроводников // Там само. № 6 (спів­авт.); Изме­­ре­ние полной энергии пучков тормозного излучения от электронных ускорителей. Ленинград, 1972 (спів­авт.).

Літ.: Сюткин Н. Н. Полевая эмис­сион­­ная (автоэмиссионная) микроскопия на Урале // Автоион. и автоэлектрон. микро­скопия и спектроскопия. Исто­рия, до­­стижения, соврем. состояние, перспек­тивы. Москва, 2003; Пу­­шин В. Г. Ста­­новление и развитие ис­­следований структурных и фазовых пре­­вращений в Институте // Физика ме­­таллов на Ура­­ле. История Ин-­та физики металлов в лицах. Екатерин­бург, 2012.

А. Г. Наумовець

Стаття оновлена: 2014