КОМА́Р Борис Панасович (11. 06. 1927, за паспортом — 05. 06. 1928, с. Хво­­щівка Хоролівського ра­йону, нині Полтавська обл. — 25. 01. 2018, Київ) — прозаїк, пере­кладач. Член Національної спілки письмен­ників України (1958). Премія імені Лесі Українки (1984) за повісті «Бджолиний мед» (1976; 1981) та «Мандрівний вулкан» (1980). На­вчався у Харківському університеті (1946–47), закінчив Київський університет (1951). Працював у Києві: редактор видавництва «Молодь» (1950–53); завідувач від­ділу літератури і публіцистики редакції журналу «Зміна» (1953–54); завідувач від­ділу прози редакції журналу «Дні­про» (1954–62, 1964–67); старший редактор (1966–69), за­ступник головного редактора (1969–73) редакції «Романи і повісті» видавництва «Дні­про»; водночас завідувач редакції прози видавництва «Радянський письмен­ник» (1969–74). Дебютував опо­­ві­да­н­ням «Найкращий подарунок» в альма­насі «Ранок» (К., 1951). Автор збірки оповідань для дітей «Не­звичайне полюва­н­ня» (1956), «Босонога ватага» (1958), «В листопадову ніч» (1963), «Як горобець пере­міг Наталочку» (1964), «Весела дорога» (1966), «Уперте теля» (1970), а також повістей для дітей і юнацтва, присвячених сучасності, подіям другої світової війни, минулому українського народу, фантастиці: «Векша» (1960; 2010), «Ключі» (1962), «Поворот­ний круг» (1969), «Диваки» (1974; 1978), «Дорога через пекло» (1982). У пере­кладі К. українською мовою з естонської ви­йшла повість О. Лутса «Весна» (1958), з російської — роман І. Стаднюка «Війна» (1985), з латиської — роман А. Лієлайтіса «Золото інків» (1986), з білоруської — твори І. Шамякіна, В. Бикова. Усі за­значені книги опубліковані у Києві. Окремі твори К. пере­кладено російською, білоруською, грузинською, казахською, вірменською, турк­менською, латиською, естонською, болгарською, чеською, німецькою мовами.