Комар Микола Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комар Микола Петрович

КОМА́Р Микола Петрович (20. 04(03. 05). 1900, Харків – 29. 03. 1980, там само) – хімік. Д-р хім. н. (1957), проф. (1959). Держ. нагороди СРСР. Закін. Вільну академію теор. знань у Харкові (1921), де й працював (нині Харків. ун-т): 1944–61 – зав. каф. якіс. аналізу, 1961–67 – зав. каф. аналіт. хімії, 1967–80 – засн. і зав. каф. хім. метрології. Водночас 1921–41 викладав у Харків. мед., інж.-екон. ін-тах, ін-ті охорони праці ВЦРПС. Вивчав метрол. методи дослідж. рівноваг у розчинах. Створив безполум’яний ви­­бух. патрон Гідрокс і вибухонебезпеч. електр. світильник для вугіл. пром-сті (1936); розробив методики визначення вмісту токсич. речовин у повітрі пром. підпр-в (1931–38). Впроваджував у аналіт. хімію методи матем. статистики, матем. моделювання хім. рівноваг із застосуванням ЕОМ. У кн. «Основы качественного химического ана­­лиза. Ионные равновесия» (Х., 1955; 1960) запропонував методи розрахунку рівноважного складу хім. систем. Встановив (з В. Самойловим) залежність похибки спектрофотометрії від значення світлопоглинання. Ство­рив систему дослідж. повного набору параметрів хім. рівноваг у розчинах та підхід до градуювання вимірювань з іоноселектив. електродами (1960–80). Розвинув уявлення про хім. метрологію як науку, що забезпечує єдність і достовірність вимірювань хім. складу. Висунув та обґрунтував ідею впровадження у хімію йодної одиниці як нової одиниці вимірювання кількості речовин, що має реал. прототип – йод (1975–80).

Пр.: Руководство по определению промышленных ядов в воздухе. 1934; Химическая метрология. Ч. 1, 2. 1983–84 (обидві – Харків).

Літ.: Николай Петрович Комарь: Био­библиогр. указ. Х., 1978; Бланк А. Б. Николай Петрович Комарь: Очерк науч. биографии // Вісн. Харків. ун-ту. Сер. Хімія. 2000. № 477, вип. 5; Чер­ный В. С. Николай Петрович Комарь // Там само; Иванов В. М. Он и наш тоже: К 100-летию со дня рожд. Н. П. Комаря // Там само; Мчедлов-Петросян Н. О. Ни­­ко­лай Петрович Комарь // Там само. 2007. № 770, вип. 15.

Л. П. Логінова

Стаття оновлена: 2014