Комітет державної безпеки УРСР - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комітет державної безпеки УРСР

КОМІТЕ́Т ДЕРЖА́ВНОЇ БЕЗПЕ́КИ УРСР Засн. 1954 як складова частина Комітету державної безпеки СРСР. Його повноваження та організац. структура повністю відповідали повноваженням і організац. структурі КДБ СРСР. Їх ви­­значено з ухваленням Кримінал. (1960) і Кримінально-процесуал. (1961) кодексів УРСР. Слідчі КДБ при РМ УРСР мали право вести попереднє слідст­­во у справах про зраду батьківщини; шпигун­ство; терорист. акт; терорист. акт проти представни­­ка іноз. держави; диверсію; шкід­­ництво; антирад. агітацію і пропаганду; організац. діяльність, спрямов. на вчинення особливо небезпеч. держ. злочинів, а також про участь в антирад. орг-ціях; про особливо небезпечні держ. зло­­чини, вчинені проти ін. держав трудящих; розголошення державної таємниці, воєн. таєм­­ниці та втрату документів, що їх містять; контрабанду; масові без­­порядки; незакон. виїзд за кордон і незакон. в’їзд до СРСР; порушення правил міжнар. польотів; передання іноз. орг-ції відомостей, які складають служб. таємницю. Станом на 1960 до структури КДБ УРСР входили центр. апарат, територ. органи в областях (упр. КДБ), апарат упов­­новажених у містах, р-нах, на за­­лізнич. станціях (останні 1967 ре­­організов. у міські та рай. відділи або відділ. КДБ). У структурі центр. апарату діяли 1-е (розвідка), 2-е (контррозвідка) й опе­­ративно-тех. упр., радіоконтр­­роз­­відув. служба, 10-й (обліково-архів.), слідчий, 8-й (шифрув. зв’язку), уряд. зв’язку, фінанс., госп. відділи, слідчий ізолятор, секретаріат. Органи військ. контр­­розвідки й особл. відділи, розташ. на тер. УРСР, перебували у прямому підпорядкуванні 3-го гол. упр. КДБ СРСР. Після перейменування КДБ при РМ СРСР у КДБ СРСР, згідно з указом Президії ВР УРСР від 20 липня 1978 КДБ при РМ УРСР також перейменов. у КДБ УРСР. Формально, відповідно до Конститу­­ції УРСР 1978, КДБ належав до категорії союзно-респ. держ. ком-тів і мав перебувати у подвій. підпорядкуванні як РМ УРСР, так і КДБ СРСР, однак фактично кер-во органами держ. безпеки здійснювали вищі парт. органи СРСР – ЦК КПРС і його політбюро.

В УРСР після ухвалення ВР 16 липня 1990 Декларації про дер­­жавний суверенітет України взя­­то курс на побудову влас. органів держ. безпеки. Відразу після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 (див. Акт проголошення незалежності Укра­­їни) ВР України ухвалила постанови «Про політичну обстановку на Україні і негайні дії ВР України по створенню умов неповторення надалі військово­­го перевороту», «Про департизацію державних органів, установ та організацій», «Про війсь­кові формування в Україні». Згід­­но з цими актами всі дислоков. на тер. України військ. формування, зокрема КДБ і його війська, підпорядковувалися ВР України. Співроб. органів держ. безпеки протягом 10-ти днів ма­­ли припинити членство у будь-якій політ. партії та русі, а до 1 листопада 1991 на розгляд ВР України мав бути внесений проект закону про органи держ. безпеки України. Станом на 1991 у структурі КДБ УРСР діяли 1-е (розвідка), 2-е (контррозвідка), 3-є (боротьба з організов. злочинністю), 4-е (контррозвідув. ро­­бота на транспорті), «З» (захист конституц. ладу і боротьба з те­­роризмом), 6-е (контррозвідув. захист економіки), 7-е (зовн. спо­­стереження), оперативно-тех., кадрів, уряд. зв’язку упр.; «Р», інформ.-аналіт., 9-а (охорона кер. комуніст. партії і уряду), юрид., охорони, військ.-мед. служ­­би; слідчий, 8-й (шифрув. і дешифрув. робота), 10-й (архів.), мобілізац., фінанс., госп., буд. відділи; інспекція, секретаріат і слідчий ізолятор. Відповідно до 3-го пункту постанови ВР Украї­­ни «Про створення Служби національної безпеки України» від 20 вересня 1991 КДБ УРСР ліквідовано, а його матеріал.-тех. базу (окрім матеріал.-тех. засо­­бів підрозділів шифрув. зв’язку та служби охорони) передано Службі безпеки України. Підста­­вами для ліквідації визначено необхідність повного реформу­­вання колиш. союз. і респ. системи органів держ. безпеки піс­­ля проголошення незалежності України, ліквідації відомчого мо­­нополізму в сфері держ. безпеки (органи, що забезпечували шифрув. зв’язок, підпорядк. ВР України, службу охорони ви­­щих посад. осіб держави передано до Респ. гвардії України), захисту інтересів держ. безпеки незалеж. України. КДБ УРСР очолювали В. Нікітченко (1954–70), В. Федорчук (1970–82), С. Му­­ха (1982–87), М. Голушко (1987–­­91).

Літ.: Коровин В. В. История отечест­­венных органов безопасности. Москва, 1998; Колпакиди А., Прохоров Д. Внеш­­няя разведка России. С.-Петербург, 2001; Млечин Л. М. КГБ. Председатели органов госбезопасности. Рассе­­кре­­ченные судьбы. Москва, 2003; Маринин В. КГБ: структура и функции // В ми­­ре спецслужб. 2004. № 14; Боков­­ня В. М. КДБ УРСР в 1957–1964 рр.: Структура, завдання, права // Розбудо­­ва держави і права: пит. теорії та конституц. практики. 2013. № 6.

В. Т. Окіпнюк

Стаття оновлена: 2014