Комітет історичних наук

КОМІТЕ́Т ІСТОРИ́ЧНИХ НАУ́К Міжнародний – неурядова організація, створена для налагодження співпра­­ці істориків з різних держав світу. Засн. 14 травня 1926 на установ. засіданні в Женеві згідно з ухва­­лою 5-го Міжнар. конгресу істор. наук від 15 квітня 1923. Гол. форма діяльності – проведення кожні 5 р. міжнар. конгресів істор. наук. До складу ком-ту вхо­­дять представники нац. ком-тів істориків, які репрезентують істор. дослідні установи своїх країн, а також міжнар. асоц., ком-ти, т-ва, ін. об’єднання, що спеціа­­лізуються на вивченні різних галузей істор. знань. Може утво­­рювати внутр. комісії, яким доручають орг-цію окремих наук. проектів. Бюро К. і. н. М. складають президент, 1-й та 2-й віце-президенти, 6 чл., ген. секр. і скарбник. Ген. асамблею проводять у рамках конгресів і один раз у проміжку між ними. К. і. н. М. видає щоріч. інформ. бюлетень, у якому оприлюднює короткі протоколи засідань Ген. асамблеї та бюро за минулий рік, інформацію про склад та діяльність нац. ком-тів істориків і кер-во міжнар. асоц. та ком-тів, про проведені й заплановані конгреси. 1926–97 також публікував Міжнар. бібліографію істор. наук (нині виходить як незалежне вид.). 1929 К. і. н. М. ви­­рішив прийняти до свого складу представника УСРР, але його місце привласнила делегація СРСР. 1942–43 ген. секр. М. Лерітьє видав франц. мовою у бюлетені К. і. н. М. працю М. Грушевського «Київське кня­­зівство в середніх віках». 1995 Ген. асамблея вирішила відновити членство України в К. і. н. М., чл. якого відтоді є голова Укр. нац. ком-ту істориків.

Президен­­тами К. і. н. М. були: 1926–33 – Г. Кут (Норвегія), 1933–38 – Г. Тем­­перлей (Велика Британія), 1939–47 – В. Леланд (США), 1947–50 – Г. Набгольц (Швеція), 1950–55 – Р. Фавтьє (Франція), 1955–60 – Ф. Шабо (Італія), 1960–63 – Г. Шмідт (Австрія), 1965–70 – П. Арсен (Бельгія), 1970–71 – О. Губер (СРСР), 1972–75 – Є. Жу­­ков (СРСР), 1975–80 – К.-Д. Ерд­­ман (ФРН), 1980–85 – О. Гейштор (Польща), 1985–90 – Е. де ла Тор­­ре-Вілліар (Мексика), 1990–95 – Т. Баркер (Велика Британія), 2000 – І. Беренд (США), 2000–05 – Ю. Кокка (ФРН), від 2005 – Л. Песет (Іспанія). Секретаріат 1926–2000 постійно діяв у Парижі, де працювали ген. секр.: М. Лерітьє (1926–46), Ш. Моразе (1948–50), М. Франсуа (1950–75), Е. Арвейлер (1975–90), Ф. Бе­­даріда (1990–2000), у 2000 ген. секр. став Ж.-К. Робер (Мон­­реаль). Скарбником обирають представника Швейцарії; від 1955 він має офіс у Лозанні. Нині до К. і. н. М. входять 54 нац. ком-ти і 29 міжнар. орг-цій, зокрема Міжнар. асоц. дослідж. Пд.-Сх. Європи, сучас. історії Європи, історії права та інституцій, екон. студій, візантиністики, соц. істо­­рії, Міжнар. ком-т історії 2-ї світ. війни, Міжнар. комісії порівнял. історії держав, історії міжнар. відносин, франц. революції, істор. демографії, слов’я­­нознав­­ства, історії парламентів, ун-тів, міст, подорожей і туризму, істо­­рії й теорії історіографії, Міжнар. федерації т-в та ін-тів вивчення Ренесансу, дослідж. історії жінок, Панамер. ін-т географії та історії, Міжнар. асоц. т-в для вивчен­­ня історії євреїв, Міжнар. постій­­на конф. історії освіти, Т-во вивчення хрестових походів і Лат. Сходу, Міжнар. т-во історії фіз. культури і спорту, Асоц. араб. істориків, Міжнар. ін-т археології, історії та історії мист-ва. При К. і. н. М. у різний час створ. низ­­ку внутр. комісій, серед них – Асоц. проти маніпуляцій історією, афр. істориків, Міжнар. ком-ти лат. палеографії, істор. метроло­­гії, Міжнар. комісії дипломатики, з вивчення «холодної війни», з історії Балтики, з питань історії журналів, Міжнар. асоц. з питань ЗМІ та історії, Комісія з вивчення суверенітету, Т-во історії миру. Значна кількість асоц. і внутр. комісій регулярно проводять наук. зустрічі й мають власні пуб­­лікації, інші – обмежуються учас­­тю в діяльності К. і. н. М. Укр. історики неодноразово брали участь у наук. конф., організов. асоц., комісіями та ком-тами, що належать до К. і. н. М. або пов’язані з ним, зокрема 2007 в Любліні та Львові прове­де­но конф., організов. Міжнар. асоц. порівнял. вивчення Церков.

Літ.: K. D. Erdmann. Ökumene der Historiker: Geschichte der Interna­­tiona­­len Historikerkongresse und des Comité International des Sciences Historiques. Göttingen, 1987; Ісаєвич Я. Д. IХ Міжна­­родний конгрес істориків в Осло // УІЖ. 2001. № 1; K. D. Erdmann. Toward a Glo­­bal Community of Historians: The Inter­­national Congresses and the Inter­­natio­­nal Committee of Historical Sciences, 1998–2000. New York; Oxford, 2005; Co­­mité International des Sciences Histo­­ri­­ques. Bulletin d’Information / Inter­­natio­­nal Committee of Historical Sciences. Information Bulletin. Montréal, 2008. № 34.

Я. Д. Ісаєвич