Комітет охорони республіки - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комітет охорони республіки

КОМІТЕ́Т ОХОРО́НИ РЕСПУ́БЛІКИ Створ. 22 березня 1919 у м. Ка­­м’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.) на нараді представників соціаліст. партій лідерами УПСР і УСДРП, які перебували в опозиції до тодіш. кур­­су Директорії УНР, спрямов. на укладення союзниц. договору з Антантою та формування єдиного антибільшов. фронту. До йо­­го складу увійшли по два представники від ЦК УПСР, УСДРП і УСДРП-незалежних, Кам’я­­нець-Поділ. труд. ради та Козац. ради кам’янець-поділ. залоги, зокре­­ма В. Чехівський (голова), А. Сте­­паненко (заст.), Є. Малик (секр.), І. Лизанівський, І. Мазепа, І. Ро­­манченко, М. Ткаченко, Волошин, Казимирів, Грещенко, Свис­­тун. М. Грушевський відмовився брати участь у роботі ком-ту, мотивуючи це закордон. відрядженням. 22 березня 1919 К. о. р. видав відозву, у якій повідомив, що він утворений «з огляду на дезорганізацію державного апа­­рату і можливі через це заворушення і порушення спокою… для тимчасового представництва Центральної влади республіки»; закликав усіх громадян виконувати його розпорядження; вимагав негайно припинити пере­­говори Директорії УНР із франц. командуванням в Одесі та розпочати переговори із більшов. урядами УСРР і РСФРР на умовах визнання самостійності й не­­залежності УНР, гарантування легал. існування укр. соціаліст. партій, виведення рос. військ з укр. тер., створення нового уря­­ду УНР на 2-му Всеукр. з’їзді рад робітн. і селян. депутатів. Окрес­­лені завдання повністю відповідали змістові ухваленої фракціями УСДРП та УПСР 21 берез­­ня 1919 резолюції «Про внут­­рішнє та міжнародне становище Української Народної Республіки» на Труд. конгресі, що відбув­­ся 21–22 березня 1919 у Ка­­м’ян­­ці-Подільському під кер-вом М. Грушевського, А. Степаненка, І. Лизанівського (саме ця резолюція стала поштовхом для актив. дій опозиц. сил). Майже од­­ночасно з заявою укр. соціаліст. партій відозву про підтримку рад. влади ухвалили на нараді Січові стрільці, сподіваючись, що саме така форма державності «зведе лад і порядок в УНР». Це засвідчило існування знач. опозиції правлячому уряду в укр. політ. середовищі та війську. Ді­­яльність ком-ту фактично стала спробою здійснити держ. переворот на тер., яку контролювала Директорія УНР. Не отримавши військ.-політ. і громад. підтримки, 27 березня 1919 він са­­морозпустився. Усіх чл. К. о. р., заарешт. комендантом Кам’ян­­ця-Подільського, згодом звільнено за наказом С. Петлюри, який планував змінити склад уряду, що було неможливо зробити без лідерів укр. есерів і соціал-демократів. Події у Ка­­м’янці-Подільському висвітлили зростання прорад. політ. наст­­роїв у сусп-ві та політ. проводі УНР й прискорили падіння уряду С. Остапенка.

Літ.: Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917–1920 рр. Т. 4. Відень, 1922; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. Мюнхен, 1950; К., 2003; Гриценко А. П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні: рік 1919-й. К., 1996; Гай-Нижник П., Лейберов О. УНР у період Директорії: пошук моделі державного устрою (кінець 1918–1919 рр.). Ніжин, 2013.

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2014