Комітет бідноти
КОМІТЕ́ТИ БІДНОТИ́ – опорні пункти радянської влади у селах, що у деякі періоди відігравали роль надзвичайних органів влади. Скорочена назва – комбіди. Їх створювали згідно з декретами РНК РСФРР від 8 червня 1918 та ВЦВК від 11 червня 1918. У РСФРР проіснували до поч. 1919, після чого були об’єднані з сільс. радами. Займалися розпалюванням класової ворожнечі між бідняц. і замож. верствами селянства, перерозподілом землі, вилученням продовол. запасів за продрозверсткою у т. зв. куркул. госп-в. На укр. землях комбіди почали організовувати у ході війни РСФРР і УНР 1918–19 з ініціативи Тимчас. робітн.-селян. уряду України, який у листопаді 1918 та січні 1919 видав спец. положення, що регламентували їхню орг-цію, склад (сільс. комбід складався з 3-х, волос. – з 5–7-ми осіб) і функції. Взимку 1919 комбіди виникали переважно на Лівобереж. Україні, де рад. влада змогла закріпитися. Однак спроби більшовиків розколоти укр. село, спираючись на його біднішу частину, фактично провалилися. На запровадження «воєнного комунізму» селянство відповіло масовим повстан. рухом, який спричинив падіння рад. влади. Після поновлення рад. влади 1920 більшовики відмовилися від запровадження комбідів і замінили їх Комітетами незаможних селян.
Літ.: Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (листопад 1918 – серпень 1919): Зб. док. і мат. 1962; Верстюк В. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918–1921). 1991; Третій з’їзд Комуністичної партії (більшовиків України): 1–6 березня 1919 року. 2002 (усі – Київ).
В. Ф. Верстюк
Статтю оновлено: 2014