Компанієць Олександр Соломонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Компанієць Олександр Соломонович

КОМПАНІ́ЄЦЬ Олександр Соломонович (22. 12. 1913(04. 01. 1914), м. Ка­­теринослав, нині Дніпропет­ровськ – 19. 08. 1974, м. Клайпеда, Литва, похов. у Москві) – фізик. Син С. Компанійця. Д-р фіз.-мат. н. (1943), проф. (1945). Закін. Харків. мех.-маш.-буд. ін-т (1934). Учень Л. Ландау. Працював 1936–38 у Дніпроп. ун-ті; від 1946 – зав. теор. відділу Ін-ту хім. фізики АН СРСР (Москва); за сумісн. від 1948 – проф. каф. теор. фізики Моск. інж.-фіз. ін-ту. Зробив вагомий внесок у розвиток ядер. та атом. фізики, фізики твердого тіла, плазми, горіння й вибуху. Розробив теорію циркуляц. центри­фуги для розділення ізотопів урану; запропонував рівняння для вимірювання спектра випромінювання при розсіянні.

Пр.: Теоретическая физика: Учеб. Москва, 1955; Теория детонации. Москва, 1955 (спів­авт.); Об установлении теплового равновесия между квантами и электронами // ЖЭТФ. 1956. № 31; Курс теоретической физики: Учеб. пособ. в 2 т. Москва, 1974–75.

Г. В. Голубков

Стаття оновлена: 2014