Конвергенції теорія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конвергенції теорія

КОНВЕРГЕ́НЦІЇ ТЕО́РІЯ – система поглядів, що обґрунтовувала можливість і необхідність подолання економічних, політичних та ідеологічних відмінностей між капіталістичними і соціалістичними (переважно СРСР) країнами незалежно від їхніх ідеологій та історичних традицій. У К. т., розробленій у 1960-х рр. на противагу теорії дивергенції та поширюваній зх. соціологами (П. Сорокін), еконо­містами (Дж.-К. Ґелбрейт, Я. Тін­берґен), філософами (В.-В. Рос­тоу, Б. Рассел), йшлося не про перемогу капіталіст. або соціаліст. систем чи поглинання однієї системи іншою, а про строки зближення, оскільки логіка індустріалізму змусила усі сусп-ва сприймати певні функціонал. ви­­моги індустр. системи: спеціалі­зов. поділ праці, індустр. труд. дисципліну, координацію планування та упр., відносно високий рівень соц. добробуту, ідеї НТП, систему заг. освіти, урбанізацію, свободу пересування та вибору місця роботи, можливос­ті підвищення соц. статусу тощо (відповідно у різних індустр. сусп-вах формувалася схожа культура). Прихильники К. т. вва­жали, що капіталізм і соціалізм існують у межах однієї індустр. системи, наслідком чого є фор­мування схожих типів сусп-ва; відзначали виникнення системи взаємозалежностей між індустр. сусп-вами, оскільки вони мають однакові цілі та інтереси (відмінності полягають лише в уявленнях про методи досягнення цих цілей). На думку авторів К. т., соціаліст. сусп-ва повинні були рухатися у напрямах введення елементів ринку, послаблення держ. втручання у вироб. процес і суттєвого розширення автономії управлінців у пром. секторі, капіталіст. – запроваджен­ня планування, підвищення ролі держ. підпр-в у забезпеченні екон. розвитку та зростання. Про­­позиції теоретиків К. т. багато в чому співпадали з пропозиціями прихильників теорії кінця ідеології. Так, Й.-А. Шумпетер розмірковував про занепад капіталізму як системи у результаті виродження класич. підприємництва індустр. епохи; В. Ба­кінґем наголошував на процесі збли­ження екон. систем світу та прогнозував, що синтезов. сусп-во візьме від капіталізму приватну власність на засоби вироб-ва, конкуренцію, ринк. сис­тему, прибуток, від соціаліз­му – екон. планування, робітн. контроль над умовами праці, рівність у прибутках населення.

К. Керр, Дж. Данлоп та ін. описали логіку індустріалізму, яка формує спільні риси індустр. сусп-в, незалежно від політ. ідео­логій і систем: швидкі зміни в науці, технологіях та способах вироб-ва, високий рівень труд. мобільності, постійне навч. та перенавч. робочої сили, важли­вість формал. освіти, значна міра диференціації робочої сили за спеціалізацією, зростаюче значення міст як центрів екон. активності, вагома роль уряду в наданні сусп. послуг й упр. екон. активністю. Водночас вони визнавали наявність відмінностей, зумовлених збереженням існуючих нац. інституцій, культур. особливостей, різницею в часі переходу до індустр. сусп-ва, характером домінуючого нац. вироб-ва, кількістю та щільністю населення. П. Сорокін висунув гіпотезу про поступове збли­ження рис, які характеризують рад. і зх. сусп-ва, що мало призвести до формування певної інтеграл. форми сусп-ва (поєд­нає краще з капіталіст. й соціаліст. систем і водночас характеризуватиметься новими типами особистості, соц. ін-тами, культур. цінностями). Дж.-К. Ґел­брейт відзначав застарілість чис­то ринк. економіки у капіталіст. світі та рух до однакових форм планування (заміна ринк. механізму контролем над цінами й екон. поведінкою людини). К. т. притаман. технол. детермінізм, недооцінка позаіндустр. (політ., культур., істор.) відмінностей між індустр. сусп-вами, автономії політ. і соц. ін-тів від вимог технології та екон. ефективності. У 1980-і рр. А. Інкелес намагався переформулювати її, звільнивши від детермініст. недоліків. Він обґрунтовував це тим, що початк. версія К. т. не враховувала відмінностей різних елементів соц. систем (способи вироб-ва та використання ресурсів, інституц. устрої і форми, структури й зразки соц. відносин, системи уявлень, цінностей та поведінки, системи політ. й екон. контролю), які не лише змінюються з різною швидкістю, але можуть рухатися у різних напря­мах. Відповідно й К. т. може про­являтися за одними елементами і не проявлятися за ін., а також набувати різних форм: рух до спільності елементів, спіл. мети, схрещування, поступ. визрівання тенденцій, перетворен­ня девіант. випадків на норму, паралельні зміни. Політико-ідеол. підґрунтя базового варіанта К. т. (акцентування на взаємодії капіталіст. і соціаліст. країн) зумовило втрату її актуальності після розпаду СРСР і соціаліст. табору. Проте ідеї близькості соц. систем, в основі яких – індустріалізм і схожа реакція соц. систем на виклики середовища, зна­йшли продовження у теоріях мо­­дернізації (обстоює необхідність малорозвиненим країнам пройти той самий шлях, що й розвинені, підлаштовуватися під їхні екон. і політ. системи) та теоріях глобалізації.

Літ.: W. Buckingham. Theoretical eco­nomic system. A comparative analysis. New York, 1958; Сорокин П. А. Главные тенденции нашого времени. Москва, 1997; Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Пер. с англ. Мос­ква, 2004.

М. А. Паращевін

Стаття оновлена: 2014