>
КОНВЕРГЕ́НЦІЇ ТЕО́РІЯ
– система поглядів, що обґрунтовувала можливість і необхідність подолання економічних, політичних та ідеологічних відмінностей між капіталістичними і соціалістичними (переважно СРСР) країнами незалежно від їхніх ідеологій та історичних традицій. У К. т., розробленій у 1960-х рр. на противагу теорії дивергенції та поширюваній зх. соціологами (П. Сорокін), економістами (Дж.-К. Ґелбрейт, Я. Тінберґен), філософами (В.-В. Ростоу, Б. Рассел), йшлося не про перемогу капіталіст. або соціаліст. систем чи поглинання однієї системи іншою, а про строки зближення, оскільки логіка індустріалізму змусила усі сусп-ва сприймати певні функціонал. вимоги індустр. системи: спеціалізов. поділ праці, індустр. труд. дисципліну, координацію планування та упр., відносно високий рівень соц. добробуту, ідеї НТП, систему заг. освіти, урбанізацію, свободу пересування та вибору місця роботи, можливості підвищення соц. статусу тощо (відповідно у різних індустр. сусп-вах формувалася схожа культура). Прихильники К. т. вважали, що капіталізм і соціалізм існують у межах однієї індустр. системи, наслідком чого є формування схожих типів сусп-ва; відзначали виникнення системи взаємозалежностей між індустр. сусп-вами, оскільки вони мають однакові цілі та інтереси (відмінності полягають лише в уявленнях про методи досягнення цих цілей). На думку авторів К. т., соціаліст. сусп-ва повинні були рухатися у напрямах введення елементів ринку, послаблення держ. втручання у вироб. процес і суттєвого розширення автономії управлінців у пром. секторі, капіталіст. – запровадження планування, підвищення ролі держ. підпр-в у забезпеченні екон. розвитку та зростання. Пропозиції теоретиків К. т. багато в чому співпадали з пропозиціями прихильників теорії кінця ідеології. Так, Й.-А. Шумпетер розмірковував про занепад капіталізму як системи у результаті виродження класич. підприємництва індустр. епохи; В. Бакінґем наголошував на процесі зближення екон. систем світу та прогнозував, що синтезов. сусп-во візьме від капіталізму приватну власність на засоби вироб-ва, конкуренцію, ринк. систему, прибуток, від соціалізму – екон. планування, робітн. контроль над умовами праці, рівність у прибутках населення.
К. Керр, Дж. Данлоп та ін. описали логіку індустріалізму, яка формує спільні риси індустр. сусп-в, незалежно від політ. ідеологій і систем: швидкі зміни в науці, технологіях та способах вироб-ва, високий рівень труд. мобільності, постійне навч. та перенавч. робочої сили, важливість формал. освіти, значна міра диференціації робочої сили за спеціалізацією, зростаюче значення міст як центрів екон. активності, вагома роль уряду в наданні сусп. послуг й упр. екон. активністю. Водночас вони визнавали наявність відмінностей, зумовлених збереженням існуючих нац. інституцій, культур. особливостей, різницею в часі переходу до індустр. сусп-ва, характером домінуючого нац. вироб-ва, кількістю та щільністю населення. П. Сорокін висунув гіпотезу про поступове зближення рис, які характеризують рад. і зх. сусп-ва, що мало призвести до формування певної інтеграл. форми сусп-ва (поєднає краще з капіталіст. й соціаліст. систем і водночас характеризуватиметься новими типами особистості, соц. ін-тами, культур. цінностями). Дж.-К. Ґелбрейт відзначав застарілість чисто ринк. економіки у капіталіст. світі та рух до однакових форм планування (заміна ринк. механізму контролем над цінами й екон. поведінкою людини). К. т. притаман. технол. детермінізм, недооцінка позаіндустр. (політ., культур., істор.) відмінностей між індустр. сусп-вами, автономії політ. і соц. ін-тів від вимог технології та екон. ефективності. У 1980-і рр. А. Інкелес намагався переформулювати її, звільнивши від детермініст. недоліків. Він обґрунтовував це тим, що початк. версія К. т. не враховувала відмінностей різних елементів соц. систем (способи вироб-ва та використання ресурсів, інституц. устрої і форми, структури й зразки соц. відносин, системи уявлень, цінностей та поведінки, системи політ. й екон. контролю), які не лише змінюються з різною швидкістю, але можуть рухатися у різних напрямах. Відповідно й К. т. може проявлятися за одними елементами і не проявлятися за ін., а також набувати різних форм: рух до спільності елементів, спіл. мети, схрещування, поступ. визрівання тенденцій, перетворення девіант. випадків на норму, паралельні зміни. Політико-ідеол. підґрунтя базового варіанта К. т. (акцентування на взаємодії капіталіст. і соціаліст. країн) зумовило втрату її актуальності після розпаду СРСР і соціаліст. табору. Проте ідеї близькості соц. систем, в основі яких – індустріалізм і схожа реакція соц. систем на виклики середовища, знайшли продовження у теоріях модернізації (обстоює необхідність малорозвиненим країнам пройти той самий шлях, що й розвинені, підлаштовуватися під їхні екон. і політ. системи) та теоріях глобалізації.
Літ.: W. Buckingham. Theoretical economic system. A comparative analysis. New York, 1958; Сорокин П. А. Главные тенденции нашого времени. Москва, 1997; Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Пер. с англ. Москва, 2004.
М. А. Паращевін
Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
М. А. Паращевін
. Конвергенції теорія // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4660 (дата звернення: 27.02.2021).