Конверсія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конверсія

КОНВЕ́РСІЯ (від лат. conversio – перетворення, зміна) – переорієнтація ресурсів воєнної сфери на цивільний сектор. К. є складним систем. явищем, що охоплює екон., внутр.- і зовн.-політ., військ. й ін. аспекти. Розширене тлума­чення поняття передбачає розгляд його як об’єктив. процесу розвитку сусп-ва, що дозволяє від проблеми К. згодом перейти до потреби глобал. змін в усіх сферах життя, а також у ма­совій свідомості в напрямі конструктив. перетворень. Уперше поняття «К.» використано у США, Великій Британії та Франції після 1-ї світ. війни, по завершенні 2-ї світ. війни його почали більш активно вживати у США та країнах Заходу в сенсі широкої стра­тегії переведення мілітаризов. нац. економіки на мирні рейки. Офіц. амер. джерела визначали К. як політ., екон. і тех. процес забезпечення впорядков. переведення ресурсів, що використовуються на воєнні цілі, на альтернативні цивіл. потреби. У 2-й пол. 1970-х pp. процес К., особ­ливо на Заході, почали сприй­мати як складний динам. процес – демократ. струк­турну перебудову госп-ва, у 1980-х pp. посилилось міжнар. співроб-во громад. орг-цій на його підтримку. В рад. міжнар.-політ. науці термін «К.» почали широко використовувати лише після виступу М. Горбачова з трибуни ООН у грудні 1988, коли він заявив про неї як про перехід від економіки озброєнь до економіки роззброєнь. Нині К. розглядають як механізм здійснення демілітаризації частини сусп-ва, пов’язаної з ВПК, і у та­кому аспекті визначають як соц.-екон. імператив, без якого немож­ливе розв’язання нац. госп. проб­лем окремих країн і глобал. проб­лем людства.

За простор. харак­теристиками К. поділяють на глобал., регіон. і таку, що здійснюється у рамках окремої дер­жави; часовими – швидку (різке скорочення армій і згортання військ.-екон., наук.-тех. та ін. діяльності) й повільнішу, тимчас. (після війни) або постійну (застарілих видів зброї); за динамікою – поетапну (динамічну) та розтягнуту (в’ялу); за масштабами – вичерпну (охоплює ВПК повністю), часткову (ті чи ін. еле­менти ВПК), символічну (демон­страцій.); за методами та засобами – добровільну та примусову (проведена у переможених країнах після двох світ. воєн). К. може бути й вимушеною, зумовленою міжнар. (напр., після завершення «холодної війни» у США, СРСР, країнах Орг-ції Вар­шав. договору і НАТО) чи внутр.-політ. (К. у період «хрущов. відлиги» у СРСР або в США після воєн у Кореї 1950–53 та В’єт­намі 1964–73, в колиш. респ. СРСР у 2-й пол. 1990-х pp.) ситуаціями. Існують кілька базових моделей К. У США, Канаді, краї­нах Зх. Європи вона характе­ри­зується поступовістю і синхрон­ністю визрівання процесу пе­ре­творень.

При згортанні військ.-екон. діяльності вироб. і наук.-тех. ресурси переорієнтовують таким чином, щоб, з одного боку, нац. безпека посилювалася за рахунок використання більш ефектив. засобів задоволення військ. потреб, незважаючи на скорочення оборон. бюджетів, з ін. боку – зміцнювалася цивіл. економіка. У Китаї та Ізраїлі К. більше наближена до європ. стан­дарту й має такі визначал. риси, як держ. планування, опа­нування прогресив. іноз. зразків на нац. ґрунті, впровадження нових технологій, техніки, екон. відносин. При т. зв. обвал. К., орієнтов. на якнайшвидше вивільнення знач. ресурсів та одер­жання від неї макс. екон. вигоди в найкоротший термін, реформування оборон. комплексу відбувається без чіткої концепції та належ. законодав. бази, науково обґрунтов. оцінок поточ. і перспектив. потреб на оборону країни. Для конверсій. заходів характерна недостатня про­ду­маність і ефективність застосовуваних методів, форм і темпів скорочення оборон. комплексу, відсутність конкрет. механізмів здійснення в організац., екон. і правових аспектах. Реконверсія – переведення у повоєн. час військ. пром-сті, людсь­ких та ін. ресурсів, що викорис­товувались у цивіл. секторі еко­номіки до війни, з вироб-ва воєн. на вироб-во цивіл. продукції.

Літ.: M. V. Alexeev, R. С. Sikorra, C. G. Gaddy. Post-Cold War Military Con­version in the US and Russia: A Com­parative Approach. Washington, 1995; Пар­хомчук О. C. Мілітаризм та проблема конверсії в глобальному світі. К., 2004; Її ж. Системна еволюція міжнародних відносин і процеси демілітаризації та конверсії. К., 2006.

О. С. Пархомчук

Стаття оновлена: 2014