Конвісар Володимир Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конвісар Володимир Тимофійович

КОНВІСА́Р Володимир Тимофійович (псевд.: В. Вінницький, В. Яворенко, В. Яворівський, В. Тимо­фієнко; 10(23). 08. 1911, м. Кри­вий Ріг, нині Дніпроп. обл. – 05. 09. 1990, Київ) – письменник. Чл. СПУ (1963). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. За­кін. Харків. ін-т зерн. культур (1932). Працював у пресі Харкова, Укр. радіокомітеті, зав. кор­пункту г. «Правда» у зх. областях України та в Чехословаччині (1947–52), відп. секр. г. «Радян­ська Україна» (1952–63). Писав укр. та рос. мовами. Автор зб. оповідань і нарисів «Між Збручем та Тисою» (Л., 1952), «Прага сьомого листопада» (1957), «Йшли полки червонії» (1959; обидві – Київ), повістей «На кру­­том повороте (Повесть о VI (Праж­ской) Всероссийской кон­­ференции РСДРП)» (Москва, 1975), «Димлять смереки», «Са­­­пун-гора» (обидві – Київ, 1979), романів «Красные башлыки» (Сф., 1960; про бойові дії 1941–42 в Криму), «Канни» (К., 1961), «Галичина» (1964), «Засіяне поле» (1965; обидва – Львів), «Зірниця (Ленін і Шоста конференція РСДРП)» (1971), «Зелена віхола» (1980; про життя студентства), «Золота арка» (1982; про Я. Галана; усі – Київ).

Літ.: Речмедін В. Народження зір­ниці (Післямова) // Конвісар В. Зір­ни­ця. К., 1971; Вартанов Г. Золота арка вічності // ЛУ. 1983, 29 груд.

A. M. Подолинний

Стаття оновлена: 2014