Конгрес національно - демократичних сил

КОНГРЕ́С НАЦІОНА́ЛЬНО-ДЕМОКРАТИ́ЧНИХ СИЛ (КНДС) – коаліція політичних пар­тій та громадських організацій з україн­­ського національно-де­­мо­кратич­ного середовища, які не погодилися з рішенням трьох зборів Народного руху України про перехід в конструктивну опо­­зицію до Президента України Л. Кравчука. Ініціаторами створення КНДС стали УРП і Демократична партія України (ДемПУ). Про перший крок на шляху єдності (орг-ція політ. коаліції) оголошено 1 липня 1992. Підтримуючи ініціативу про об’єд­нання політ. партій і громад. орг-цій нац.-демократ. спрямування з метою проведення спіл. заходів для розбудови та зміцнення України, утвердження нац. незалежності й демократії, 8 пар­тій та спілок 8 липня підтримали ініціативу про створення КНДС і підписали відповідну ухвалу (від імені НРУ – співголова І. Драч та голова секретаріату С. Бурла­ков). Хоча Мала рада НРУ 18 лип­ня висловилася за участь у підготовці конгресу, В. Чорновіл (ін. співголова) виступив проти вхо­­дження НРУ до КНДС. На установ. з’їзді, що відбувся 2 серп­­ня, до коаліції увійшло 16 партій та орг-цій: УРП, ДемПУ, Укр. селян. демократ. партія, Укр. християн.-демократ. партія, Моск. ОУН–РУХ, Всеукр. т-во репресованих, т-во «Просвіта», Союз укр. студентства, Ком-т «Крим з Україною», Ком-т захисту укр. право­слав’я, Укр. греко-катол. спілка ім. Андрея Шептицького, Укр. асоц. захисту істор. середовища, Орг-ція солдат. матерів, Жін. громада НРУ, Орг-ція кримсько­татар. нац. руху, КНДС Харківщини «Державність» (по 3 особи від кожної з цих структур увійшли до ради КНДС).

Осн. програмні засади: унітар. держ. устрій України з широкими повноваженнями суб’єктів територ. самоврядування, неприпус­тимість федералізації України, що загрожує її територ. цілісності; нац. характер укр. державності та нац. самоутверджен­ня України за широкої участі усіх нац. меншин; повна держ. незалежність України, вихід України з СНД. У привітал. слові Президент України Л. Кравчук наголосив на необхідності об’єд­нати всі політ. сили і рухи для успіш. побудови нової демократ. держави. З’їзд КНДС привернув увагу дипломат. представництв в Україні та укр. діаспори. Це дало підстави пророс. пресі заявляти, що КНДС – структура, створена спеціально для Л. Кравчука та за гроші діаспори. На першій раді КНДС у вересні 1992 запроваджено ін-т співголів. Ними стали кер. партій-ініціаторів – М. Горинь і Ю. Ба­дзьо, а також голова Жін. громади НРУ Л. Скорик. У грудні того ж року, після 2-го з’їзду ДемПУ, на якому головою партії обрано В. Яворівського, та після 4-го з’їзду НРУ, на якому його трансформовано у політ. партію, ліквідовано ін-т 3-х співголів. Раду КНДС очолив М. Горинь, його першим заст. став М. Поровський. Програм. документ КНДС – ухвалена 20 лютого 1993 «Концепція діяльності КНДС», відома також як «7 нагальних завдань КНДС». Серед них – консолідація укр. народу, згуртування нац. сил у боротьбі проти сепаратизму, федералізації, за утвердження територ. цілісності України та її соборно­сті. У період активізації пророс. настроїв 1993–94 рада КНДС закликала всі демократ. партії та громад. орг-ції, профспілки, нац.-культурні т-ва, твор­­чі спілки, труд. колективи і просто громадян об’єднатися в єди­ний Антиімпер. демократ. фронт. Окрім концепції діяльності, кон­­грес мав також детальну екон. про­граму, розроблену під кер-вом М. Павловського. КНДС взяв участь у виборах 1994 в рамках Демократ. об’єдн. «Україна». Се­­кре­та­ріат КНДС очолював Б. Тер­нопіль­ський. Його друк. орган – «Пресовий бюлетень КНДС», у якому висвітлювали діяльність ради КНДС, життя орг-цій, які входили до коаліції, вміщували заяви прес-служби. Загалом ін­­форм.-пресова служба КНДС, очолювана Галиною та Миро­славом Левицькими, видала 63 номери бюлетеня: перший – 27 вересня 1992, остан. – 7 квітня 1994. КНДС припинив існування після обрання Президентом України Л. Кучми у зв’язку із ви­­никненням нової політ. реальності.

М. Й. Левицький