Конгрес національно-демократичних сил
Визначення і загальна характеристика
КОНГРЕ́С НАЦІОНА́ЛЬНО-ДЕМОКРАТИ́ЧНИХ СИЛ (КНДС) — коаліція політичних партій та громадських організацій з українського національно-демократичного середовища, які не погодилися з рішенням трьох зборів Народного руху України про перехід в конструктивну опозицію до Президента України Л. Кравчука. Ініціаторами створення КНДС стали УРП і Демократична партія України (ДемПУ). Про перший крок на шляху єдності (організація політ. коаліції) оголошено 1 липня 1992. Підтримуючи ініціативу про об’єднання політ. партій і громад. організацій нац.-демократ. спрямування з метою проведення спіл. заходів для розбудови та зміцнення України, утвердження нац. незалежності й демократії, 8 партій та спілок 8 липня підтримали ініціативу про створення КНДС і підписали відповідну ухвалу (від імені НРУ — співголова І. Драч та голова секретаріату С. Бурлаков). Хоча Мала рада НРУ 18 липня висловилася за участь у підготовці конгресу, В. Чорновіл (ін. співголова) виступив проти входження НРУ до КНДС. На установ. з’їзді, що відбувся 2 серпня, до коаліції увійшло 16 партій та організацій: УРП, ДемПУ, Укр. селян. демократ. партія, Укр. християн.-демократ. партія, Моск. ОУН–РУХ, Всеукр. товариство репресованих, товариство «Просвіта», Союз укр. студентства, Комітет «Крим з Україною», Комітет захисту укр. православ’я, Укр. греко-катол. спілка ім. Андрея Шептицького, Укр. асоц. захисту істор. середовища, Організація солдат. матерів, Жін. громада НРУ, Організація кримськотатар. нац. руху, КНДС Харківщини «Державність» (по 3 особи від кожної з цих структур увійшли до ради КНДС).
Осн. програмні засади: унітар. держ. устрій України з широкими повноваженнями суб’єктів територ. самоврядування, неприпустимість федералізації України, що загрожує її територ. цілісності; нац. характер укр. державності та нац. самоутвердження України за широкої участі усіх нац. меншин; повна держ. незалежність України, вихід України з СНД. У привітал. слові Президент України Л. Кравчук наголосив на необхідності об’єднати всі політ. сили і рухи для успіш. побудови нової демократ. держави. З’їзд КНДС привернув увагу дипломат. представництв в Україні та укр. діаспори. Це дало підстави пророс. пресі заявляти, що КНДС — структура, створена спеціально для Л. Кравчука та за гроші діаспори. На першій раді КНДС у вересні 1992 запроваджено інститут співголів. Ними стали кер. партій-ініціаторів — М. Горинь і Ю. Бадзьо, а також голова Жін. громади НРУ Л. Скорик. У грудні того ж року, після 2-го з’їзду ДемПУ, на якому головою партії обрано В. Яворівського, та після 4-го з’їзду НРУ, на якому його трансформовано у політ. партію, ліквідовано інститут 3-х співголів. Раду КНДС очолив М. Горинь, його першим заст. став М. Поровський. Програм. документ КНДС — ухвалена 20 лютого 1993 «Концепція діяльності КНДС», відома також як «7 нагальних завдань КНДС». Серед них — консолідація українського народу, згуртування нац. сил у боротьбі проти сепаратизму, федералізації, за утвердження територ. цілісності України та її соборності. У період активізації пророс. настроїв 1993–94 рада КНДС закликала всі демократ. партії та громад. організації, профспілки, нац.-культурні товариства, творчі спілки, труд. колективи і просто громадян об’єднатися в єдиний Антиімпер. демократ. фронт. Окрім концепції діяльності, конгрес мав також детальну екон. програму, розроблену під керівництвом М. Павловського. КНДС взяв участь у виборах 1994 в рамках Демократ. об’єдн. «Україна». Секретаріат КНДС очолював Б. Тернопільський. Його друк. орган — «Пресовий бюлетень КНДС», у якому висвітлювали діяльність ради КНДС, життя організацій, які входили до коаліції, вміщували заяви прес-служби. Загалом інформ.-пресова служба КНДС, очолювана Галиною та Мирославом Левицькими, видала 63 номери бюлетеня: перший — 27 вересня 1992, остан. — 7 квітня 1994. КНДС припинив існування після обрання Президентом України Л. Кучми у зв’язку із виникненням нової політ. реальності.
Завантажити статтю
