>
КОНГРЕ́С ТРУДОВО́ГО
НАРО́ДУ УКРАЇ́НИ
– представницький орган. Скликаний у січні 1919 в Києві Директорією УНР. Делегатів обирали на основі затв. нею Інструкції про вибори від 5 січня. Тимчас. комісія зі скликання конгресу зареєструвала 287 представників від Наддніпрянщини та 48 – від Наддністрянщини. Серед депутатів – В. Винниченко, М. Грушевський, С. Петлюра. К. т. н. У. відбувся у приміщенні Київ. опер. театру. 22 січня на Софій. площі проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР, скріплений Універсалом Директорії, наступ. дня його ратифікував конгрес. Ключовим на першій сесії було питання подальшого державотворення. К. т. н. У. заслухав доповіді про роботу Директорії (В. Винниченко), діяльність уряду (В. Чехівський), оборону України (С. Петлюра), становище на селі (М. Шаповал) тощо. У ході дискусій в остан. день роботи К. т. н. У. 28 січня прихильники Директорії (центристи) домоглися ухвалення Тимчас. конституції УНР у вигляді Закону про форми влади на Україні. Після цього конгрес передав владу Директорії, що мала поповнитися представниками Наддніпрянщини. Документи до наступ. сесії, яку заплановано скликати через місяць, готували новоствор. комісії: оборони респ., земел., освітня, бюджетна, закордон. справ, харч. справ, праці. Виконавчу владу уособлювала Рада народних міністрів УНР, підзвітна К. т. н. У., а під час перерви між його засіданнями – Директорії. Універсал конгресу декларував обов’язковість закріплення демократ. ладу в Україні. Уряд і комісії мали розробити нову Інструкцію про вибори до Труд. рад і підготувати окремий закон про вибори Всенар. парламенту Незалеж. Собор. Укр. Республіки. К. т. н. У. зобов’язав Директорію і Раду нар. міністрів УНР провести земел. реформу, в основі якої – передача селянам землі без викупу; дбати про подолання безробіття шляхом відновлення пром-сті; закріпити рев. здобутки укр. пролетаріату; боронити УНР від зовн. ворогів. Конгрес фактично легітимізував владу Директорії, поповнив її склад, надав їй право ухвалювати закони з наступ. затвердженням черг. сесією К. т. н. У. Наступна й остання сесія конгресу відбулася 21–22 березня 1919 у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Однак через політ. нестабільність його рішення не реалізовано, а створений ним Назвич. ком-т охорони респ. саморозпустився 28 березня того ж року.
Літ.: Мазепа І., Феденко П. З історії української революції. Прага, 1930; Бандурка О. М., Древаль Ю. Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток. Х., 1999; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917–1921. К., 2003.
О. М. Мироненко
Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
О. М. Мироненко
. Конгрес трудового народу України // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4668 (дата звернення: 07.03.2021).