Конгрес трудового народу України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конгрес трудового народу України

КОНГРЕ́С ТРУДОВО́ГО НАРО́ДУ УКРАЇ́НИ – представницький орган. Скли­каний у січні 1919 в Києві Директорією УНР. Делегатів обирали на основі затв. нею Інструк­ції про вибори від 5 січня. Тимчас. комісія зі скликання конгресу зареєструвала 287 представників від Наддніпрянщини та 48 – від Наддністрянщини. Серед депутатів – В. Винниченко, М. Грушевський, С. Петлюра. К. т. н. У. відбувся у приміщенні Київ. опер. театру. 22 січня на Софій. площі проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР, скріплений Універсалом Директорії, наступ. дня його ратифікував конгрес. Ключовим на першій сесії було питання подальшого державо­творення. К. т. н. У. заслухав до­­повіді про роботу Директорії (В. Винниченко), діяльність уря­ду (В. Чехівський), оборону Украї­ни (С. Петлюра), становище на селі (М. Шаповал) тощо. У ході дискусій в остан. день роботи К. т. н. У. 28 січня прихильники Директорії (центристи) домоглися ухвалення Тимчас. конституції УНР у вигляді Закону про форми влади на Україні. Після цього конгрес передав владу Директорії, що мала поповнитися представниками Над­дніпрянщини. Документи до на­ступ. сесії, яку заплановано скли­кати через місяць, готували ново­­створ. комісії: оборони респ., земел., освітня, бюджетна, закордон. справ, харч. справ, пра­­ці. Виконавчу владу уособлюва­ла Рада народних міністрів УНР, підзвітна К. т. н. У., а під час перерви між його засіданнями – Директорії. Універсал конгресу декларував обов’язковість закріплення демократ. ладу в Украї­ні. Уряд і комісії мали розробити нову Інструкцію про вибори до Труд. рад і підготувати окремий закон про вибори Всенар. парламенту Незалеж. Собор. Укр. Республіки. К. т. н. У. зобо­­в’язав Директорію і Раду нар. міністрів УНР провести земел. реформу, в основі якої – передача селянам землі без викупу; дбати про подолання безробіття шляхом відновлення пром-сті; закріпити рев. здобутки укр. пролетаріату; боронити УНР від зовн. ворогів. Конгрес фактично легітимізував владу Директорії, поповнив її склад, надав їй право ухвалювати закони з наступ. затвердженням черг. се­­сією К. т. н. У. Наступна й остан­ня сесія конгресу відбулася 21–22 березня 1919 у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Однак через політ. нестабільність його рішення не реалі­зовано, а створений ним Назвич. ком-т охорони респ. само­роз­пус­­тився 28 березня того ж року.

Літ.: Мазепа І., Феденко П. З історії української революції. Прага, 1930; Бан­­дурка О. М., Древаль Ю. Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток. Х., 1999; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917–1921. К., 2003.

О. М. Мироненко

Стаття оновлена: 2014