Конділенко Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конділенко Іван Іванович

КОНДІ́ЛЕНКО Іван Іванович (21. 05. 1919, с. Ве­лике Мішкове, нині Амвросіїв. р-ну Донец. обл. – 18. 10. 1993, Київ) – фізик. Д-р фіз.-мат. н. (1965), проф. (1967), чл.-кор. АНУ (1967). Медаль ім. С. Вавилова АН СРСР (1975). Депутат ВР УРСР 9-го скликання (1975–80). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1941), де й працював від 1946: зав. каф. експерим. фізики (1951–63) та каф. неліній. оптики (1963–81), водночас декан радіофіз. ф-ту (1963–72). Наук. до­слідж.: молекулярна спектроскопія, квант. електроніка, фізи­ка твердого тіла. Фундатор укр. наук. школи зі спектроскопії ком­бінац. розсіювання світла. Одер­жав значення абсолют. виходу комбінац. розсіювання, Фермі-резонанс у спектрах цього розсіювання, встановив конкуренцію компонент вимуш. комбінац. розсіювання. На основі дослідж. створ. прилад для дистанц. визначення складу атмосфери (лі­­дар). Був головою правління т-ва «Знання» (Київ, 1970–78).

Пр.: Введение в атомную спектроскопию: Учеб. пособ. 1976; Электро­оп­тические дефлекторы света. 1980; Фи­­зи­­ка лазеров: Учеб. пособ. 1984 (усі – Київ, спів­авт.).

П. А. Коротков

Стаття оновлена: 2014