КОНДРАТЕ́НКО Геннадій Петрович (14. 09. 1920, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 13. 09. 1999, Донецьк) – мікробіолог. Батько П. Кондратенка. Д-р мед. н. (1970), проф. (1971). Засл. діяч н. УРСР (1980). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Навч. у Сталін. мед. ін-ті (нині Донецьк, 1937–41), де від 1946 й працював (нині ун-т): 1957–64 – проректор з навч. роботи, 1965–85 – ректор, 1966–90 – зав., 1991–99 – проф. каф. мікробіології. Досліджував сальмонельозне бактеріоносійство, етіологію, па­­тогенез, проблеми лікування не­­специфіч. захворювань легенів.

Пр.: Изменения нервной системы желчного пузыря и рефлекторных цен­­тров его иннервации при сальмонеллезном бактерионосительстве // Арх. патологии. 1970. Т. 32, № 5; Антимикробное действие некоторых производ­ных гетероциклов азолидинового и пиридинового ряда // ХФЖ. 1975. № 2 (спів­авт.); Идентификация метанотроф­ных бактерий методом иммунофлуоресценции // МКЖ. 1981. № 2 (спів­авт.); Особенности острой пневмонии в зависимости от микрофлоры мок­­роты и состояния естественной резис­­тентности и иммунитета // Сов. медицина. 1985. № 6 (спів­авт.).

Літ.: Донец. мед. ун-т.

Г. К. Северин