Кондратович Лука Лукич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кондратович Лука Лукич

КОНДРАТО́ВИЧ Лука Лукич (17. 10. 1866, Мінськ – ?) – військовик. Закін. Псков. ка­­дет. корпус, 3-є Олександрів. військ. уч-ще (1887), Микол. ака­­демію Генштабу (1895). Служив у Омському військ. окрузі, 1900–03 викладав у Чугуїв. піхот. юнкер. уч-щі (нині Харків. обл.). Учасник рос.-япон. вій­ни 1904–05 у складі 2-ї пішої пластун. бригади Кубан. козачого війсь­ка. Під час 1-ї світ. вій­ни – нач­­штабу 23-го армій. корпусу, нач. 1-ї окремої піхот. бригади, ком-р 1-ї піхот. дивізії, генерал-майор. Навесні 1917 – у резерві при штабі Пд.-Зх. фронту. Делегат 1-го і 2-го Всеукр. військ. з’їз­дів. У червні 1917 обраний чл. Укр. ген. військ. ком-ту: голова комі­сії спецслужб, нач. консультатив. відділу. Введений до складу УЦР, де, на відміну від більшості соціалістично налаштованих чл., обстоював ідею створення регуляр. нац. армії. Генерал для особл. доручень Ген. Секретарі­ату військ. справ УНР, один з ор­ганізаторів Сірої дивізії. На поч. 1918 виїхав до Ташкента й очолив антирад. Туркестан. військ. орг-цію. 1918–19 – командувач Білорус. нар. армії, 1920 – ком-р 1-ї Білорус.-Литов. дивізії польс. армії. Подальша доля невідома.

Літ.: Голинков Д. Л. Крушение антисоветского подполья в СССР (1917–1925 гг.). Москва, 1975; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України пер­шої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2014