КОНДРАТО́ВИЧ Лука Лукич (17. 10. 1866, Мінськ — ?) — військовик. Закін. Псков. ка­­дет. корпус, 3-є Олександрів. військ. училище (1887), Микол. ака­­демію Ген­штабу (1895). Служив у Омському військ. окрузі, 1900–03 викладав у Чугуїв. піхот. юнкер. училищі (нині Харків. обл.). Учасник рос.-япон. вій­ни 1904–05 у складі 2-ї пішої пластун. бригади Кубан. козачого війсь­ка. Під час 1-ї світової вій­ни — нач­­­штабу 23-го армій. корпусу, нач. 1-ї окремої піхот. бригади, командир 1-ї піхот. дивізії, генерал-майор. Навесні 1917 — у резерві при штабі Пд.-Зх. фронту. Делегат 1-го і 2-го Всеукр. військ. зʼїз­дів. У червні 1917 обраний чл. Укр. ген. військ. комітету: голова комі­сії спец­служб, нач. консультатив. від­ділу. Введений до складу УЦР, де, на від­міну від більшості соціалістично налаштованих чл., об­стоював ідею створе­н­ня регуляр. нац. армії. Генерал для особл. доручень Ген. Секретарі­ату військ. справ УНР, один з ор­ганізаторів Сірої дивізії. На поч. 1918 ви­їхав до Ташкента й очолив антирад. Турке­стан. військ. організацію. 1918–19 — командувач Білорус. нар. армії, 1920 — командир 1-ї Білорус.-Литов. дивізії польс. армії. Подальша доля неві­дома.