>
КОНДРАТО́ВИЧ
Лука Лукич (17. 10. 1866, Мінськ – ?) – військовик. Закін. Псков. кадет. корпус, 3-є Олександрів. військ. уч-ще (1887), Микол. академію Генштабу (1895). Служив у Омському військ. окрузі, 1900–03 викладав у Чугуїв. піхот. юнкер. уч-щі (нині Харків. обл.). Учасник рос.-япон. війни 1904–05 у складі 2-ї пішої пластун. бригади Кубан. козачого війська. Під час 1-ї світ. війни – начштабу 23-го армій. корпусу, нач. 1-ї окремої піхот. бригади, ком-р 1-ї піхот. дивізії, генерал-майор. Навесні 1917 – у резерві при штабі Пд.-Зх. фронту. Делегат 1-го і 2-го Всеукр. військ. з’їздів. У червні 1917 обраний чл. Укр. ген. військ. ком-ту: голова комісії спецслужб, нач. консультатив. відділу. Введений до складу УЦР, де, на відміну від більшості соціалістично налаштованих чл., обстоював ідею створення регуляр. нац. армії. Генерал для особл. доручень Ген. Секретаріату військ. справ УНР, один з організаторів Сірої дивізії. На поч. 1918 виїхав до Ташкента й очолив антирад. Туркестан. військ. орг-цію. 1918–19 – командувач Білорус. нар. армії, 1920 – ком-р 1-ї Білорус.-Литов. дивізії польс. армії. Подальша доля невідома.
Літ.: Голинков Д. Л. Крушение антисоветского подполья в СССР (1917–1925 гг.). Москва, 1975; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.
К. Є. Науменко
Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
К. Є. Науменко
. Кондратович Лука Лукич // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4737 (дата звернення: 07.03.2021).