Кондратюк Андрій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кондратюк Андрій Іванович

КОНДРАТЮ́К Андрій Іванович (06. 05. 1938, х. Отраже Костопіл. пов. Волин. губ., нині Березнів. р-ну Рівнен. обл.) – прозаїк, літературознавець, перекладач. Чл. НСПУ (1990). Літ. премія «Благовіст» (1999). Закін. Львів. ун-т (1962). Працював у редакціях газет, на Примор. радіо (м. Владиво­сток, РФ); 1967–68 – референтом вид-ва «Молодь» (Київ). У 1960-х рр. зазнав переслідувань, був відлучений від літ. про­­цесу і праці за фахом з ідеол. мотивів. У творчості продовжує реаліст. традиції укр. класич. літ-ри. Написаний 1966–67 роман «Дорога до матері» (Р., 2009) уперше видав під назвою «Важке прозріння» (К., 1990). Автор книг про дерева і квіти, рослинну символіку у фольклорі та худож. творчості «З вишневого саду» (1991; 2007), «На горі сосна золоторясна» (1995), «Зацвіла в долині червона калина» (2003); книг прози «Новели нашого хутора» (1999), «У світлі спогаду», «Світло любові» (обидві – 2003; усі – Київ), «Добром зігріте серце» (2010); літературознав. дослідж. «Поклик творчості. Бесіди про літературу і життя» (2003, спів­авт.), книги спостережень «Краса зникаюча і вічна» (2006, т. 1; 2007, т. 2); романів «Хутір», «Поза межами суєти» (обидва – 2005), «Випромінювання любові» (2006), «Вигнанець» (2008); збірників есе та оповідань «Гості з Арґентини» (2009; усі – Рівне), «Геній поза Батьківщиною» (К., 2012). Спів­автор перекладу з іспан. мови роману «Темна ріка» (1976) арґентин. письменника А. Варели; упорядник темат. збірників про природу «Лісова скринь­ка» (1983) та «Уклін землі» (1985; усі – Київ).

Літ.: Боровець Б. Талант, не затребу­ваний суспільністю // ЛУ. 2001, 26 лип.; Бублейник Л. Стилетворчі функції син­таксичних структур у прозі Андрія Кон­­дратюка (роман «Хутір») // Літ-ра. Фольк­лор. Проблеми поетики: Зб. К., 2009; Зарівна Т. «Крізь вікно на хуторі я видивляв світовий простір» // Березіль. 2011. № 11–12.

Б. Т. Боровець

Стаття оновлена: 2014