Кондратюк Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кондратюк Василь Іванович

КОНДРАТЮ́К Василь Іванович (23. 12. 1951, с. Славута Віньковец. р-ну, нині Хмельн. обл.) – живописець, графік. Засл. художник України (2010). Чл. НСХУ (1992). Обл. пре­­мія ім. Лесі Українки (2007). Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1990; викл. В. Гурмак, В. Овчинников, А. По­­пов). Працює у Житомирі: худож­ником укр. муз.-драм. теат­­ру ім. І. Кочерги (1976–78); офор­млювачем худож. майстерень (1978–84); на худож.-вироб. ком­­бінаті (1984–96); викл. ПТУ № 17 (1996–98); гол. художником міс­­та, гол. спеціалістом при Гол. упр. містобудування та арх-ри міськ­ради (1999–2008); водночас від 2007 – головою орг-ції НСХУ. Учасник міських, обл., все­­укр. мист. виставок від 1984. Пер­­сон. – у Житомирі (1996, 2001, 2006–08, 2010), Новограді-Волинському (Житомир. обл., 2009). Осн. галузі – станк. живопис (пей­­заж, натюрморт, портрет, жанр. картина), станк. та книжк. графіка. Для творчості К. характерні тяжіння до багатопланового монум. змісту, лірич. ро­­ман­тизму та поетичності, наси­чений колір. Окремі роботи збе­­рігаються у Музеї-садибі Лесі Українки (м. Новоград-Волин­сь­кий), Кмитів. музеї сучас. обра­зо­твор. мист-ва (Коростишів. р-н Житомир. обл.).

Тв.: живопис – «Буря пройшла» (1989), «Повоєнна весна» (1990), «Забута Богом» (1991), «Шалений біг» (1993), «Літ­­ній день» (1995), «Батьківський сад» (1997), «Троїсті музики» (1999), «Весни примари» (2000), «Маки цвітуть» (2001), «Холодний день», «Було колись в Україні…» (обидва – 2002), «Барви бабиного літа» (2003), «Квітуча оселя», «Півники» (обидва – 2004), «Мелодія квітучої весни», «Польові маки» (обидва – 2005), «Розмова з вічністю», «Марічка», «Біля річки» (усі – 2006), «Розмова з осиротілою хатиною», «Храм на Подолі», «Бузковий подих» (усі – 2007), «Мої хризантеми» (2008), «Карпатсь­кий мотив» (2009), «Тиша на кордоні», «Негода» (обидва – 2010); графіка – серія ліногравюр «Життя» (1990); аква­релі «Буря пройшла» (1989), «Остан­­ній сніг», «Повоєнна весна» (обидві – 1990), «Мелодія ночі», «Ніч на Замковій горі» (обидві – 1992), «Зимова соната» (1993), «Осінні квіти» (2002), «Кві­­тує м’ята» (2006); іл. – до зб. укр. нар. казок «Чарівна скрипка», «Зоряна сівба: Поезії» О. Косенка (обидві – 1992), «Вірність: Поезії» А. Малиновського (1996), «Тато цуцика приніс» С. Штатської (1998; усі – Житомир).

Літ.: Троян С. Зупинена на мить монументальність природи // Субота. 2002, 31 січ.

В. З. Савченко

Стаття оновлена: 2014