КОНДРАТЮ́К Євген Микола­йович (27. 09(10. 10). 1914, с. Старий Солотвин, нині Бердичiвського р-ну Житомирської обл. — 21. 09. 1992, До­­нецьк) — ботанiк. Батько С. Кон­дратюка. Доктор біо­логічних наук (1963), професор (1964), член-кореспондент АНУ (1972). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Премiя iм. М. Холодного АН УРСР (1978). Учасник другої світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закiнчив Томський університет (РФ, 1938). Працював викладачем Житомирського сільськогосподарського ін­ституту (1939–41, 1946–49); науковий спів­робітник Iн­ституту ботанiки АН УРСР (1949–59); директор Центрального ботанічного саду АН УРСР (1959–65); завідувач кафедри ботанiки Української сільськогосподарської академiї (1965–70; усі — Київ); ініціював створе­н­ня (1964), був директором (1970–86) та радником ди­­рекцiї (1986–92) Донецького ботанічного саду АНУ. З ініціативи К. також роз­почато будівництво Криворізького ботанічного саду АН УРСР (1980). Вiце-президент Українського ботанічного товариства (1977–92). Наукові дослідже­н­ня у галузі так­­со­­номiї голо- та покритонасiн­них рослин. Один із фундаторiв промислової ботанiки. Значну увагу придiляв ви­вчен­ню, збережен­ню та вiд­­творен­ню рослин­ному покриву Дон­­басу, про­блемам будівництва ботанічних садiв.