Кондратюк Нестор Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кондратюк Нестор Павлович

КОНДРАТЮ́К Нестор Павлович (05. 04. 1937, с. Людвинів Люблін. воєводства, Польща – 06. 07. 2014, Вінниця) – актор, режисер. Нар. арт. УРСР (1981). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2007). Премія ім. М. Зарудного (2002). Під час операції «Вісла» 1945 депорт. у с. Залісся (нині Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1965; викл. В. Биковець, Ю. Мажуга, В. Нел­лі). Від 1959 працює (з пере­рвою) у Вінн. укр. муз.-драм. театрі ім. М. Садовського: арт. ба­­лету, від 1966 – актор. Поставив п’єси «Двоє на відпочинку» О. Гельмана (1988), «Сміх лангусти» Дж. Морелла (1990), «Йо­сип та Надія» О. Кучкіної (1991). К. – різноплан. актор, майстер перевтілення, володів яскравою палітрою сценіч. виразності, пси­хол. проникненням у характер персонажа, ґротеском, різнома­нітними відтінками комедійності ролі, гостротою драм. трактування образу.

Ролі: Калитка («Гроші» за п’єсою «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Каленик («Майська ніч» М. Старицького), Сталін («Вій­на» за І. Стаднюком), Кочубей («Мазепа» за Б. Лепким), Дяк («Маруся Чурай» за Л. Костенко), Йосип («Ревізор» М. Гоголя), Дід («Осіння мелодія» В. Селезньова), Сиплей («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Тиссаферн («Забути Герострата» Г. Горіна), Реб Мордхеле («Хелемські мудреці» М. Гершензона), Швейк («Бравий солдат Швейк» за Я. Гашеком), Антоніо («Шалений день, або Одруження Фіґаро» П.-О. Бомарше), Філіпп («Баядера» І. Кальмана); у кіно – Солдат («Ле­­генда про безсмертя», 1985), Полковник Сиротін («Іван Савович», 1986, 3 се­­рії), Парторг («Земляки», 1988, 3 серії; усі – реж. Б. Савченко), Військовий («Ти­­хий жах», 1989, реж. В. Приходько), Бог Саваоф («Житіє Остапа Вишні», 1991, реж. Я. Ланчак), Голова колгоспу («Три плачі над Степаном», 1993), Лікар («По­­кута», 1996), Моцарт (однойм. фільм, 2001), Платоненко («Фатальна помилка», 2003), Старий («Далекий постріл», 2005; усі – реж. В. Шалига).

Літ.: Пивоваров К. Пізнання // УТ. 1979. № 6; Фицайло С. «Тут у мене виросли крила...» // Вінн. край. 2012. № 2.

С. В. Фицайло

Стаття оновлена: 2016