Кондратюк Станіслав Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кондратюк Станіслав Євгенович

КОНДРАТЮ́К Станіслав Євгенович (19. 11. 1938, м. Ставрополь, нині Тольятті Самар. обл., РФ) – матеріалознавець. Син Є. Кондратюка. Д-р тех. н. (1991), проф. (1999). Всесоюзні премії ім. Д. Чер­­но­ва (1980) та ім. М. Мінкевича (1988). Навч. у Львів. ун-ті (1956–58), закін. Київ. ун-т (1962). Пра­цював 1962–68 в Ін-ті проблем матеріалознавства АН УРСР; від 1970 – у Фіз.-технол. ін-ті металів та сплавів НАНУ (обидва – Київ): від 1993 – зав. відділу лиття та структуроутворення сталі. Засн. і гол. ред. (від 1995) ж. «Металознавство та обробка металів». Наук. дослідж.: процеси структуроутворення та кри­сталізації сталі; прояви спадковості метал. матеріалів; вплив зовн. факторів на структуру і властивості литих сталей; теорія легування, основи ливар. металознавства; фрактографія та руйнування металів; розроблення маловідход. ливар. технологій з використанням інтенсив. тепловідбору.

Пр.: Справочник по практическому металловедению. К., 1984 (спів­авт.); Разрушение литой марганцевистой стали. К., 1987 (спів­авт.); Металознавство та обробка металів у запитаннях і відповідях. К., 2000 (спів­авт.); Структурний аналіз металів. Металографія. Фрактографія. К., 2006 (спів­авт.); Струк­туроутворення, спадковість і властивості литої сталі. К., 2010.

К. Ф. Євлаш

Стаття оновлена: 2014