Кондрашевська Лідія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кондрашевська Лідія Іванівна

КОНДРАШЕ́ВСЬКА Лідія Іванівна (20. 05. 1952, с. Гута Костопіл. р-ну Рівнен. обл. – 27. 08. 2008, Київ, похов. у с. Смичин Городнян. р-ну Чер­ніг. обл.) – співачка (лірико-колоратурне сопрано). Нар. арт. України (1996). Лауреатка Респ. конкурсу камер. виконавців (1979). Закін. Львів. консерваторію (1977; кл. М. Байко). Відтоді – арт. Рівнен. муз.-драм. театру; 1980–81 – солістка-ста­жистка Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка; 1981–86 – солістка Будинку орган. та камер. музики, Держ. духового оркестру України, від 1986 – Нац. філармонії України (усі – Київ). У репертуарі – концертні програми з вокал. творів Д. Бор­тнянського, В.-А. Моцарта, італ. композиторів 16–17 ст., творів на сл. Т. Шевченка, укр. класич. і сучас. романсу. Здійснила низку фонд. записів. Знялася у муз. телефільмах, зокрема у фільмі-концерті «Співаночки мої» (1983, реж. О. Бійма, «Укр­телефільм»). Гастролі в Канаді, Арґентині, Великій Британії, Іспанії, Італії, Швейцарії, Словаччині, Угорщині, Болгарії, Польщі.

Партії: Марина («Сокіл» Д. Бортнян­ського), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Ярина («Арсенал» Г. Майбороди), Віолетта, Джільда («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні).

Літ.: Сингаївський М. Пісенна доля. Співучі голоси України // ДУ. 1992, 10 верес.; Маліченко М. З роду со­­лов’їного // УК. 1999. № 2; Вахрамєєва Р. Примадонна // ДУ. 2001, 7 берез.; Яворський Е. Зоряний шлях Національної філармонії України. К., 2003.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2014