Кондуфор Юрій Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кондуфор Юрій Юрійович

КОНДУФО́Р Юрій Юрійович (30. 01. 1922, с. Зубані, нині Глобин. р-ну Пол­­тав. обл. – 10. 01. 1997, Київ) – історик. Д-р істор. н. (1966), проф. (1968), акад. НАНУ (1985). Засл. діяч н. і т. України (1992). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1980). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Харків. ун-т (1949), де від 1952 й працював. 1958–68 – зав. відділу науки і культури ЦК КПУ; 1968–78 – зав. каф. історії рад. сусп-ва, водночас 1973–78 – декан істор. ф-ту Київ. ун-ту; 1978–94 – дир., від 1994 – радник дирекції Ін-ту історії України НАНУ (Київ). Досліджував і популяризував т. зв. ленін. теорію соціаліст. революції, історію встановлення рад. влади в Украї­­ні. Наприкінці 1980-х – на поч. 1990-х рр. сприяв створенню в Ін-ті обстановки ідеол. плюралізму та можливості вивчення принципово нових тем (Голодомор 1932–33, Визв. змагання 1917–21 тощо), хоча сам залишався на старих методол. позиціях. Гол. ред. «Українського історичного журналу» (1979–88) та низки колектив. праць, виданих в Ін-ті. На 21–23-му і 26-му з’їздах КПУ обирався кан­­дидатом, на 27-му – чл. ЦК. Депутат ВР УРСР 5–7 скликань.

Пр.: Робітничі продовольчі загони на Україні в 1919 році. Х., 1953; Револю­цион­ные события 1905–1907 гг. в Харь­кове и губернии. Х., 1955 (спів­авт.); Про­­летаріат Харкова у трьох революціях. Х., 1959 (спів­авт.); Укрепление союза рабочего класса и крестьянства на Украине в период гражданской войны (в ходе проведения продовольственной политики 1918–1920 гг.). К., 1964; Великий Октябрь и защита его завоеваний. К., 1971; История СССР: Поступающим в вузы. К., 1977; 1980; 1983; 1987; 1988 (спів­авт.); Великий Октябрь на Украине. К., 1986.

Літ.: 70-річчя академіка АН УРСР Ю. Кон­дуфора // Вісн. АНУ. 1992. № 1; Юркова О. Юрій Кондуфор: Біогр.-історіогр. нарис // Актуал. пробл. віт­чизн. історії 20 ст.: Зб. наук. пр., присвяч. па­­м’яті акад. НАНУ Ю. Кондуфора: В 2 т. Т. 1. К., 2004.

О. В. Юркова

Стаття оновлена: 2014