Кондуфор Юрій Юрійович
КОНДУФО́Р Юрій Юрійович (30. 01. 1922, с. Зубані, нині Глобин. р-ну Полтав. обл. — 10. 01. 1997, Київ) — історик. Доктор історичних наук (1966), професор (1968), академік НАНУ (1985). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. університет (1949), де від 1952 й працював. 1958–68 — завідувач відділу науки і культури ЦК КПУ; 1968–78 — завідувач кафедри історії рад. суспільства, водночас 1973–78 — декан істор. факультету Київ. університету; 1978–94 — директор, від 1994 — радник дирекції Інституту історії України НАНУ (Київ). Досліджував і популяризував т. зв. ленін. теорію соціаліст. революції, історію встановлення рад. влади в Україні. Наприкінці 1980-х — на поч. 1990-х рр. сприяв створенню в Інституті обстановки ідеол. плюралізму та можливості вивчення принципово нових тем (Голодомор 1932–33, Визв. змагання 1917–21 тощо), хоча сам залишався на старих методол. позиціях. Гол. ред. «Українського історичного журналу» (1979–88) та низки колектив. праць, виданих в Інституті. На 21–23-му і 26-му зʼїздах КПУ обирався кандидатом, на 27-му — чл. ЦК. Депутат ВР УРСР 5–7 скликань.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Робітничі продовольчі загони на Україні в 1919 році. Х., 1953; Революционные события 1905–1907 гг. в Харькове и губернии. Х., 1955 (співавт.); Пролетаріат Харкова у трьох революціях. Х., 1959 (співавт.); Укрепление союза рабочего класса и крестьянства на Украине в период гражданской войны (в ходе проведения продовольственной политики 1918–1920 гг.). К., 1964; Великий Октябрь и защита его завоеваний. К., 1971; История СССР: Поступающим в вузы. К., 1977; 1980; 1983; 1987; 1988 (співавт.); Великий Октябрь на Украине. К., 1986.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
