КО́НИК Клим Йосипович (04(16). 02. 1888, м. Сянок, Польща — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох побл. м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — військовик, освітянин. Навч. у Львів. університеті (виключений 1913 за участь у студент. русі проти дис­кримінац. політики керівництва закладу щодо українців) та офіцер. школі у м. Еґендорф (Австрія), закін. юрид. факультет Віден. університету (1914). Пере­бував на військ. службі в австро-угор. армії, зго­дом — в УГА та 1-й Укр. рад. дивізії (44-а стрілец. дивізія): від 1920 — командир кулемет. сотні, секр. її г. «Шлях червоноармійця». Від 1921 — у Житомирі: очо­­лював держ. видавництво, спів­працював з ред. г. «Правда незаможника», «Бідняцька правда», «Вісті»; 1922–25 — у Волин. губерн. від­ділі освіти. 1925–28 — ректор Житомир. ІНО; в лютому–листопаді 1928 — ректор Одес. ін­ституту нар. господарства; 1928–30 — на керів. посадах в Упр. наук. уста­новами Наркомосу УСРР. 4 трав­­ня 1933 заарешт., 23 вересня того ж року за звинуваче­н­ням у причетності до УВО засудж. до 5-ти р. по­збавле­н­ня волі. Пока­ра­н­ня від­бував на Соловец. о-вах (РФ). 9 жовтня 1937 справу пере­глянуто, К. звинувачено в укр. бурж. націоналізмі і засудж. до вищої міри покара­н­ня. Реабіліт. 1956.