Коновалець Мирон Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коновалець Мирон Михайлович

КОНОВА́ЛЕЦЬ Мирон Михайлович (22. 07. 1894, с. Зашків, нині Жовків. р-ну Львів. обл. – 14. 10. 1980, м. Мюн­­хен, Німеччина) – громадсько-політичний і церковний діяч. Брат Є. Коновальця. Навч. у Ака­­дем. укр. г-зії у Львові, від 1913 – у Львів. ун-ті. Був секр. т-ва «Сільс. господар», чл. т-ва «Про­­світа». 1915 мобілізов. до австро-угор. війська. Брав активну участь у встановленні у Львові укр. влади в листопаді 1918. Відтоді – у складі УГА, зокрема очолював бюро у справах закупівлі продовольства. 1920 по­­вернувся до Галичини. За­арешт. польс. поліцією, після звіль­нен­ня закін. юрид. ф-т Кар­­лового ун-ту в Празі. 1926–39 – співроб. укр. вид-ва І. Тиктора й спів­ред. г. «Новий час» у Львові. Спів­працював з УВО. На поч. 2-ї світ. вій­ни – правн. референт Укр. центр. ком-ту в Кракові, згодом – на еміграції в Німеччині. Від 1946 – голова Спілки укр. журналістів на чужині, від 1955 – ради Укр. християн. руху. 1954–65 – гол. ред. тижневика «Християнський голос». Нагородж. ватикан. орденом Григорія Великого.

Літ.: Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974; Помер Мирон Коновалець: Некролог // Укр. думка. 1980, 30 жовт.; Мотник Б. В. Родина Коновальців // Наук. зап. Львів. істор. музею. 2001. Вип.10; Дзьобан О. Коновалець Мирон Михайлович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004 Вип. 11.

О. С. Кучерук

Стаття оновлена: 2014