Коновалов Геннадій Лук’янович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коновалов Геннадій Лук’янович

КОНОВА́ЛОВ Геннадій Лук’янович (20. 09. 1930, м. Новосибірськ, РФ – 28. 06. 1984, Київ) – літературознавець, мистецтвознавець. Батько Г. Коновалової. Чл. СЖ (1957), СХ (1976) СРСР. Закін. Київ. ун-т (1956). Працював у Києві: у г. «Радянська куль­ту­ра»: 1956–63 – зав. відділу об­­разотвор. мист-ва; водночас у ж. «Всесвіт»: 1958–59 – літ. пра­цівником відділу критики; у ж. «Но­вини кіноекрана»: 1963–65 – літ. працівником, 1970–72 – відп. секр.; від 1966 – зав. редак­ції образо­твор. мист-ва вид-ва «Мистецтво»; від 1969 – у г. «Літературна Україна»: зав. відділу критики, від 1974 – зав. відділу літ.-мист. критики; у Мін-ві куль­тури УРСР: 1975–78 – експертом худож.-експерт. колегії з образотвор. мист-ва; 1978–80 – в. о. нач. Упр. образотвор. мист-в, від 1980 – гол. експертом худож.-експерт. колегії з образо­твор. мист-ва. Досліджував образотворче мист-во та літ-ру України, Чехії, Словаччини. Переклав укр. мовою окремі твори чес. і словац. письменників. Спів­автор монографії «Довженко-художник» (1968). Уклав аль­­бо­ми «Изобразительное искусство и архитектура» (1967), «До­­рогий образ» (1970), «Выставка изобразительного и народного искусства УССР», «Виставка тво­рів М. Гроха, В. Сергєєва, Б. Туліна, А. Чебикіна, М. Шелеста» (обидва – 1976), «Костянтин Ло­­микін» (1985). Усі зазначені видання опубл. у Києві.

М. І. Скоблікова

Стаття оновлена: 2014