>
КОНОЗЕ́НКО
Іван Дмитрович (09(22). 08. 1907, м-ко Генічеськ Мелітоп. пов. Таврій. губ., нині місто Херсон. обл. – 22. 05. 1997, Київ) – фізик. Канд. фіз.-мат. (1939), д-р тех. (1960) н. Закін. Одес. ун-т (1935), де відтоді працював. 1938–41 – зав. каф. Вінн. пед. ін-ту; 1941–44 – заст. дир., дир. Мелекес. вчит. ін-ту (нині м. Димитровград Ульянов. обл., РФ); 1950–51 – декан фіз.-мат. ф-ту Чернів. ун-ту; 1951–70 – в Ін-ті фізики АН УРСР (Київ), де організував та очолював від 1959 відділ радіац. фізики, з яким 1970 перевед. до новоствор. Ін-ту ядер. дослідж. АН УРСР: від 1978 – наук. консультант. Наук. дослідж. присвяч. питанням фізики напівпровідник. матеріалів (селенідів, сульфідів, телуридів), розробленню на їх основі високочутливих приймачів променевої енергії – болометрів. Започаткував новий наук. напрям з вивчення впливу іонізуючого випромінювання на процеси кристалізації твердих тіл. Розробляв також методи підвищення радіац. стійкості напівпровідник. матеріалів і приладів для косміч. дослідж.
Пр.: Физика тонких слоев полупроводников и металлов // УФН. 1954. Т. 52, вып. 4; Полупроводниковые болометры // Там само. 1955. Т. 56, вып. 2; Исследование субструктуры монокристаллов алюминия, выращеных под γ-облучением // Кристаллография. 1971. Т. 15, № 5 (співавт.); Радиационные эффекты в кремнии. К., 1974 (співавт.); Радіаційні ефекти у твердих тілах // Вісн. АН УРСР. 1974. № 12.
М. І. Старчик
Покликання на статтю
М. І. Старчик
. Конозенко Іван Дмитрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4913 (дата звернення: 17.04.2021)