Кононенко Віктор Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кононенко Віктор Іванович

КОНОНЕ́НКО Віктор Іванович (12. 08. 1937, с. Воскресенка, нині Приазов. р-ну Запоріз. обл.) – правознавець. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 2002, 2007). Закін. Харків. юрид. ін-т (1963). Від­­тоді працював у судових органах Криму; від 1971 – заст. нач. відділу юстиції Крим. облвикон­­кому; 1979–89 – суддя Верхов. Суду УРСР; 1989–92 – суддя Верхов. Суду СРСР; від 1993 – суддя, від 1996 – заст. голови Судової палати у кримінал. спра­­вах Верхов. Суду України; від 2002 – гол. наук. консультант НАПрНУ. Від 1992 був консультантом Комісії ВР України з питань законодавства і законності. Зробив знач. внесок у розроб­­лення Концепції судово-правової реформи та підготовку низки Законів України, зокрема «Про статус суддів», «Про адвокатуру» (обидва – 1992), «Про органи суддівського самоврядування», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суд­­дів судів України» (обидва – 1994). Досліджує питання адм., кримінал. і кримінал.-процесуал. зако­­нодавства. Автор спогадів «Осо­­бое мнение: записки судьи» (2009), співавтор кн. «Не місце серед живих: факти і роздуми» (2010; обидві – Київ), присвяч. проблематиці смерт. кари.

Літ.: Олефиренко В. В. Дорогу осилит идущий. Невымышленная история о Судье Викторе Кононенко. К., 2006.

Н. І. Моісеєнко

Стаття оновлена: 2014