Кононенко Данило Андрійович
КОНОНЕ́НКО Данило Андрійович (01. 01. 1942, с. Ребедайлівка Кам’ян. р-ну, нині Черкас. обл. – 15. 01. 2015, Сімферополь) – поет, перекладач. Чл. НСПУ (1979). Засл. діяч мист-в АР Крим (2000). Премія ім. С. Руданського АР Крим (1994). Закін. Крим. пед. ін-т (Сімферополь, 1970). Працював у обл. г. «Крымская правда» (1965–72); ред. худож. літ-ри вид-ва «Таврія» (1972–78; обидві – Сімферополь); дир. Сімфероп. клубу письменників (1978–83). Уповноважений Укрлітфонду в Криму, від 1983 – відп. секр., 1993–2003 – голова Крим. орг-ції НСПУ; 2003–09 – ред. відділу літ-ри та мист-ва г. «Кримська світлиця», шеф-ред. дит. г. «Джерельце». Дебютував 1958 у г. «Черкаська правда». У творчості тяжів до життєвої правдивості, простоти й щирості вираження лірич. переживань. Упорядник зб. творів укр. поетів про Крим «Люблю тебе, мій Крим» (1988), «Сонця й моря на межі: Проза та поезія письменників Криму» (2004), школяр. віршів «Ми діти твої, Україно» (5 кн., 1998–2002), кн. «Квітуче наше слово» (1998) та «Недалечко червоне яєчко (Великдень. Наші звичаї та обряди)» (2000; усі – Сімферополь). Переклав укр. мовою з кримськотатар. кн. творів для дітей «Мій друг Руслан» (2000) та «Ведмідь-гора» (2010) Н. Умерова, вибр. поезій «Вересневий блюз» В. Басирова (2010), зб. «Кримськотатарські казки та легенди» (2002), віршів і нар. пісень «Батьківщина, здрастуй» (2008; усі – Сімферополь), вірші для антології «Кунештен бир парча – Окрушина сонця» (К., 2003); з рос. – повість «На дорогах України» Ф. Кривенка (2007), оповідання «Вірші складаю» І. Воробйової (2009); з білорус. – фантаст.-докум. повість «Вежа» В. Метляєва (2010; усі – Сімферополь). Один із засн. і перший голова Т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка в Криму (1989–90).
Тв.: Джерело. 1972; На весняному березі. 1979; Квітучих соняхів оркестр. 1982; З любові й добра. 1989; Ми виростали в повоєнні роки. 1995 (усі – Сімферополь).
Літ.: Губар О. Сучасні українські письменники Криму. Сф., 1997; Храмович Х. Кононенко Данило Андрійович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2009. Вип. 16.
М. Я. Вишняк
Статтю оновлено: 2016