Кононівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кононівка

КОНОНІ́ВКА – село Драбівського району Чер­­каської області. Кононів. сільс. раді підпорядк. однойм. с-ще (від­стань від с. К. – 2 км), в якому розташ. залізнична станція (відкрита 1901, коли була прокладена залізниця Київ–Полтава). Село К. знаходиться у верх. течії р. Чумгак (притока Оржиці, бас. Дніпра), за 100 км від обл. центру, за 27 км від райцентру та за 5 км від автостради Київ–Харків. Пл. 4,99 км2. На­­сел. 841 особа (2001), переваж­но українці. За переказами, пер­шим на цих землях 1680 оселився козак Конон. Через 8 р. він свій хутір продав Лубен. пол­ковнику Леонтію Свічці, після смерті якого власником став син – Лук’ян Свічка. Останній почав заселяти хутір і розводити в навколиш. степах коней, велику рогату худобу й овець. Від 1731 – у власності Якова Ли­­зогуба. На поч. 20 ст. тут придбав 1100 дес. землі громад. діяч, публіцист, видавець Є. Чикаленко. Згодом він 700 дес. продав селянам, а собі залишив 400 дес. з садибою, де вів зразк. госп-во, налагодив науко­во обґрунт. систему обробітку земель. У різний час у нього гос­тювали М. Грушевський, В. Вин­­ниченко, Д. Яворницький, В. Ле­­он­тович, І. Карпенко-Карий, В. Са­­мійленко, М. Лисенко, О. Сластьон, Б. Грінченко, С. Єфремов та ін. визначні укр. діячі. Спочатку саме в К., під час перебування в Чикаленків улітку 1908, мав писати свій майбут. шедевр «Intermezzo» М. Коцюбинський, проте згодом передумав. Ця імпресіоніст. новела, присвячена «кононів. полям», вийшла з-під його пера восени в Чернігові. Посилаючись на роз­повіді старих кононівчан, у «Спо­гадах» М. Коцюбинський писав: «Кононівка, колишня власність потомка українського козацько­го старшини Лукашевича. Одного разу Лукашевич привіз у Кононівку разом з собою Т. Шев­ченка з Яготина. Коли вони вві­йшли в передпокій, то побачили, що слуга спав. Пан Лукашевич так розлютився, що розбудив того ляпасом по обличчі. Побачивши це, Кобзар повернувся, вийшов з передпокою і пішки направився до Яготина».

Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 329 осіб), зазнали сталін. репре­сій. На поч. 19 – в 1-й чв. 20 ст. – у складі Полтав. губ. Від лютого 1932 – у складі Київ., від жовтня того ж року – Харків., від 1937 – Полтав., від 1954 – Черкас. обл. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 176 жит. села. На поч. 1970-х рр. мешкало бл. 1,2 тис. осіб. Нині у К. – заг.-осв. шко­­ла, дитсадок; Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт. Діє церква св. Миколая УПЦ МП. Встановлено пам’ятні знаки на честь Є. Чикаленка та жертвам голодомору 1932–33, обеліск Слави воїнам-односельчанам і пам’ятник воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Залізничну ст. К. згадує О. Ста­­німір у кн. спогадів «Моя участь у визвольних змаганнях 1917–1920» (Торонто, 1966).

Літ.: Пономаренко М. Коцюбинський на Драбівщині // Прапор Жовтня. 1981, 10 берез.; Халіман В. М. М. Коцюбинський у Кононівці // Там само. 1982, 24 черв.; Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917): У 2 т. К., 2005; Щербак В. Євген Харлампійович Чикаленко і Кононівка // Драбівщина. 2006, 19 серп.

Г. С. Латиш

Стаття оновлена: 2014