Ксьонз Григорій Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ксьонз Григорій  Петрович

КСЬОНЗ Григорій Петрович (18(30). 11. 1874, м. Миргород, нині Полтав. обл. – 1946, с. Токарі Лохвиц. р-ну Полтав. обл.) – живописець. Мист-ву навч. у М. Химочки в Миргороді (поч. 1890-х рр.). Пра­цював у майстернях різьбярів і позолотників Кучеренків з Миргорода, нар. маляра Д. Рудича із м-ка Хомутець (нині село Мир­город. р-ну) та Я. Отришка з Ро­мен (нині Сум. обл.). Писав нац. портрети у традиціях козац. пар­сун, характерних для Центр. України. Жін. та чол. постаті подавав на тлі природи у зелено-блакит. тональності. Персон. по­смертні виставки – у Миргороді (1999), Полтаві (2005). Окремі ро­боти зберігаються в Миргород. краєзн. музеї, Миргород. літ.-мемор. музеї Д. Ґурамішвілі, Пол­тав. ХМ, Лубен. картин. галереї (Полтав. обл.), Укр. центрі нар. культури «Музей І. Гончара» (Київ).

Тв.: «Сестра Одарка», «Брат Володи­мир» (обидва – поч. 1910-х рр.), «Т. Шев­ченко» (1914; 1926), «Курець» (1914), «Герасименки» (1928), «Додухи», «Тарас Бульба з синами», «Натюрморт із кавуном» (усі – 1930-і рр.), «І. Сидоренко (1934), «Кобзар М. Корецький» (1936), «Вишивальниця У. Бобир» (1937), «О. Мамчич з дочкою Тамарою» (1942), «К. Мамчич», «В. Корнієнко» (обидва – 1943); ікони – «Тайна вечеря», «Трійця», «Моління до чаші», «Домашній вигляд Сергієнка» (усі – поч. 20 ст.).

Літ.: Скалацький К. Відкриття Григорія Ксьонза // Криниця. 1994. № 1–6; Пошивайло (Марченко) Т. Святість пам’яті народу // ОМ. 2005. № 2; Дениско Т. Український космос Григорія Ксьонза // Зоря Полтавщини. 2005, 15 берез.; Доброгорська М. Естетичний продукт високої вартості: Григорій Ксьондз // ОМ. 2014. № 2.

В. М. Ханко

Статтю оновлено: 2016