Розмір шрифту

A

Конституція людини

КОН­СТИТУ́ЦІЯ ЛЮДИ́НИ — сукупність морфологічних і функціональних особливостей організму людини, що склалася на основі спадкової про­грами під дією чин­ників середовища. Будова і функціональні особливості організму у різних людей до певної міри можуть бути схо­жими, що дає під­стави говорити про типи К. л.

У давньо­грецькій медицині вче­н­ня про К. л. створив Гіп­пократ. Залежно від стану гуморального середовища він роз­різняв гарну і погану, сильну і слабку, суху і вологу кон­ституції; донині за­стосовують ха­рактеристику людей за темпераментом: холерик (збудливий), меланхолік (за­мкнутий, нетова­риський), флегматик (спокійний, малорухливий) і сангвінік (енер­гійний, рухливий). Цій емпіричній класифікації від­повід­ають типи вищої нервової діяльності, які вста­новив за допомогою дослідів на тваринах І. Па­влов, — сильний неврівноважений тип з пере­важа­н­ням процесу збудже­н­ня і не­до­статнім гальмува­н­ням; сильний урів­новажений рухливий (або швид­кий); сильний урівноважений спокій­ний (або повільний); слабкий, такий, якому характерні слабкість дратівливого і гальмівного процесів із від­носним пере­важа­н­ням гальмівного.

І. Па­влов об­ґрунтував також ви­значе­н­ня людських типів: художній — з від­­носним пере­важа­н­ням першої сиг­нальної системи й образним та конкретним мисле­н­ням; мислительний — з від­носним пере­важа­н­ням другої сигнальної системи й інтуїтивним мисле­н­ням; середній, що за­­ймає проміжне місце. Проте спів­від­ноше­н­ня першої і другої сигнальних систем може змінюватися залежно від вихова­н­ня, умов жит­тя, захворювань та ін.

О. Богомолець провід­не значе­н­ня у кон­ституційних типах надавав стану фі­­зіологічної системи сполучної тканини (особливості актив. мезенхіми), що ві­ді­грає важливу роль у фор­муван­ні тканин­них реакцій організ­му на різні по­шкодже­н­ня, виділяючи 3 її типи: астенічна (тонка, ніжна сполучна тканина), фіброзна (пере­важає щільна, волокниста сполучна тканина), ліпоматозна (значно роз­винута жирова тканина), пастозна (пере­важає пухка сполучна тканина).

На поч. 20 ст. загострилася дис­кусія про роль спадковості та зовнішнього середовища у формуван­ні К. л., зокрема й у звʼязку з дослідже­н­нями з епігенетики. Деякі вчені наполягали на пріоритеті спадкових чин­ників, інші — на ролі довкі­л­ля. Франц. лікар К. Сіґо виділив 4 типи кон­ституції: мʼязовий, ре­спіраторний (дихальний), дигестивний (травний), цере­бральний (мозковий).

На поч. 40-х рр. 20 ст. амер. психолог В. Шелдон класифікував кон­ституційні типи, виходячи не з дис­кретних типів, а з проміжних форм, спираючись на закономірні взаємозвʼязки між особливостями статури, темпе­раментом і рисами характеру особистості. За основу він узяв те, що роз­виток систем організму починається з 3-х зародкових листків, від­повід­но виділив 3 типи — ектоморфний, мезоморфний, ендоморфний. Роз­виток кожного типу оцінюється у балах антропо­скопічним методом (від 1-го до 7-ми). Теоретично В. Шелдон нарахував бл. 300 можливих варіантів, а реально в популяції описав 76 соматотипів.

Німецький учений Е. Креч­мер роз­робив типологію статур людей, що обʼ­єд­нує 3 основні типи: астенічний, пікнічний та атлетичний. Кожному з цих типів притаман­ні яскраві особливості статури (будови тіла), які, на його думку, істотно впливають на темперамент особистості.

Серед клініцистів поширена класифікація М. Черноруцького (1927), що ба­зується на морфофункціональних особ­ливостях організму. Користуючись індексом фізичного роз­витку, заснованим на спів­від­ношен­ні зросту, ваги тіла, а також кола грудної клітки, згідно з нею ви­окремлено 3 типи: астенічний, нормостенічний і гіперсте­нічний. У нинішній практиці при типологічній оцінці, крім статури, вра­­ховують характеристику вищої нервової діяльності, стан всіх від­ділів нервової системи, внутрішньої секреції тощо. За сучасним уявле­н­ням, кон­ституція ви­значає ре­активність (ступінь реакції на дію різних чин­ників) організму, тому потреба в характеристиці різних типів К. л. для медичної практики зберігається. Універсальні кон­­­ституційні схеми, за­стосовувані до пред­ставників обох статей, фактично від­сутні. Це пояснюють різною роллю основних соматичних компонентів у формуван­ні К. л. жінок і чоловіків. Особливі схеми використовують для ви­значе­н­ня кон­ституції у дітей.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
14
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Медицина і здоровʼя
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
5010
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
2 527
цьогоріч:
561
сьогодні:
4
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1 487
  • середня позиція у результатах пошуку: 7
  • переходи на сторінку: 31
  • частка переходів (для позиції 7): 59.6% ★★☆☆☆
Бібліографічний опис:

Конституція людини / А. С. Котуза, Л. М. Гордієнко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014, оновл. 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-5010.

Konstytutsiia liudyny / A. S. Kotuza, L. M. Hordiienko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014, upd. 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-5010.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору