Конструкторське бюро
КОНСТРУ́КТОРСЬКЕ БЮРО́ (КБ) – окрема спеціалізована установа або структурний підрозділ підприємства, наукового, науково-дослідного та проектного інститутів, а також вищого навчального закладу, що розробляє вихідні дані у вигляді креслеників та іншої технічної документації для створення (виготовлення, спорудження) й наступної експлуатації промислової продукції і будівельних об’єктів. На підпр-вах КБ зазвичай перебувають у структурі конструктор. відділу чи відділу гол. конструктора. В їхньому складі можуть функціонувати групи, спеціаліз. бюро, лабораторії. На великих підпр-вах досить часто діють декілька КБ, зокрема й у відділах гол. технолога, гол. механіка, гол. енергетика. КБ конструюють нові зразки апаратів, машин, механізмів, буд. об’єктів, продукцію заг. споживання тощо та складають до них конструктор. (дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, приймають, постачають, експлуатують виріб), технол. (визначають технол. процес виготовлення чи спорудження) і програмну (відомості, необхідні для розроблення, виготовлення, супроводження та експлуатації програм) документацію; перед здачею приват. замовникам чи держ. комісії випробовують свої розроблення, потім беруть участь у впровадженні їх у серійне вироб-во чи введенні в експлуатацію; провадять дослідні роботи, а також здійснюють удосконалення, уніфікацію й модернізацію виробів, що випускаються. Конструювання певного об’єкта техніки, буд-ва та ін. виконується на підставі затвердженого завдання на проектування та тех.-екон. обґрунтування. На підготовчому етапі для розроблення заг. вигляду нової продукції встановлюються й естет. вимоги. У процесі конструювання визначаються форми, розміри, взаємне розташування частин і елементів конструкції об’єкта, його складових (агрегатів, систем, вузлів), способу їхнього з’єднання, вибору матеріалів окремих елементів. Розрахунок конструкції з оптимал. значеннями параметрів і потріб. запасами міцності, жорсткості та стійкості здійснюють, ґрунтуючись на наук. показниках теорії машин і механізмів, опору та втоми матеріалів, теорії пружності, електротехніки, аеродинаміки, гідравліки, технології машино- й приладобудування.
Розрізняють ДКБ, Дослідні конструктор.-технол. бюро (ДКТБ), Окремі КБ, Окремі конструктор.-технол. бюро, Особл. КБ, ПКБ, СКБ, СКТБ, ЦКБ. За часів СРСР у назвах КБ, які не були структур. підрозділами, частіше вказувалися лише номер і відомча приналежність, оскільки переважна більшість з них мала закритий характер і виконувала замовлення підпр-в ВПК. Нині великі КБ діють на потуж. підпр-вах Дніпроп., Донец., Запоріз., Харків. та ін. областей. Серед укр. окремих спеціаліз. конструктор. установ і провід. конструктор. підрозділів пром. підпр-в – «Дніпровське» Конструкторське бюро (електронні системи та засоби зв’язку), «Південне» Державне конструкторське бюро ім. М. Янгеля (ракетні комплекси та ракетно-космічні системи; обидва – Дніпропетровськ), Радіотехнічних приладів Спеціальне конструкторське бюро (Донецьк), Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. академіка О. Івченка («Івченко-Прогрес»; газотурбінні двигуни авіац. і пром. застосування), Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування (різні види арматури та агрегатів), «Луч» Київське державне конструкторське бюро (високотехнол. зброя та засоби її обслуговування), «Молнія» Спеціальне конструкторське бюро (Одеса; складна радіоелектронна техніка для енергетики, систем зв’язку, машинобудування та військ. цілей), Конструкторське бюро радіозв’язку (Севастополь; радіокомунікац. і навігац. передавачі та приймачі, супутник. комунікац. системи, автомат. керувал. системи та комплекси), «Авіаконтроль» АТ (Харків. приладобуд. КБ; борт. аерометр. устаткування та засоби контролю літаків), «Полісвіт» Науково-технічне спеціальне конструкторське бюро (системи упр. ракет-носіїв, літаків, програмно-тех. комплекси упр. паровими турбінами, системи митного огляду), «Протон» Центральне конструкторське бюро (цифр. засоби зв’язку; обидва – Харків), Харківське агрегатне конструкторське бюро (агрегати для гідравліч., палив. і електр. систем авіац. техніки), Харківське конструкторське бюро з двигунобудування (двигуни для бронетанк. техніки), Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. Морозова (бронетанк. техніка), «Ізумруд» Центральне конструкторське бюро (Херсон; судна, плавучі споруди), «Ритм» Центральне конструкторське бюро (Чернівці; фотоприймачі, фотоприймал. засоби, оптрони, оптоелектронні пари). Свою історію від КБ ведуть АНТК ім. О. Антонова (Київ; 1946–52 – ДКБ № 153 у рос. м. Новосибірськ, 1953–65 – ДКБ № 473; літаки; див. також «Ан») та АТ «Хартрон» (Харків; 1959–66 – Особл. КБ № 692, відтоді – КБ електроприладобудування; програмне та тех. забезпечення систем упр. для ракетно-косміч. техніки, енергетики, залізнич. транспорту).
1954–2008 функціонувало Велобудування Центральне конструкторсько-технологічне бюро (Харків). 1956–69 діяв як СКБ і Львів. КБ Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут, 1962–91 як ПКБ електрогідравліки – Імпульсних процесів і технологій Інститут НАНУ (Миколаїв), 1963–92 як СКБ матем. машин і систем Ін-ту кібернетики АНУ – Проблем математичних машин і систем Інститут НАНУ, 1980–92 як СКТБ програм. забезпечення Ін-ту кібернетики АНУ – Програмних систем Інститут НАНУ (обидва – Київ). Від 1996 працює Львів. центр Ін-ту косміч. дослідж. НАНУ та ДКАУ, який раніше виконував роботи з косміч. тематики як СКБ Фіз.-мех. ін-ту НАНУ. 2005 у Києві унаслідок об’єднання КБ спецтехніки та Наук.-тех. центру артилер.-стрілец. озброєння створ. КБ «Артилер. озброєння». Нині у системі НАНУ в Секції фіз.-тех. і матем. наук: у Відділ. математики – СКТБ систем упр. з дослід. вироб-вом Ін-ту приклад. математики і механіки (Донецьк); у Відділ. механіки – СКТБ Ін-ту геотех. механіки, СКТБ Ін-ту тех. механіки (обидва – Дніпропетровськ), СКТБ Ін-ту проблем міцності; у Відділ. наук про Землю – СКТБ Ін-ту геофізики (обидва – Київ), СКТБ Мор. гідрофіз. ін-ту (Севастополь); у Відділ. фізики і астрономії – СКТБ з дослід. вироб-вом Ін-ту фізики напівпровідників, СКТБ фіз. приладобудування з дослід. вироб-вом Ін-ту фізики (обидва – Київ); у Відділ. фіз.-тех. проблем енергетики – Житомир. спец. бюро засобів моделювання з дослід. вироб-вом Ін-ту проблем моделювання в енергетиці, ДКТБ з інтенсифікації теплообмін. процесів Ін-ту тех. теплофізики, СКТБ Ін-ту проблем безпеки АЕС (обидва – Київ), СКТБ Ін-ту проблем машинобудування (Харків); у Відділ. фіз.-тех. проблем матеріалознавства – ДКТБ Ін-ту електрозварювання (Київ), «Донець» Центральне конструкторське бюро машинобудування (Луганськ; обладнання для вирощування та оброблення функціонал. матеріалів електрон. техніки); в Секції хім. і біол. наук: у Відділ. біохімії, фізіології і молекуляр. біології – Дослідне конструктор. вироб-во мед. приладобудування Ін-ту експеримент. патології, онкології і радіобіології (Київ), СКТБ з дослід. вироб-вом Ін-ту проблем кріобіології та кріомедицини (Харків); у Відділ. хімії – СКТБ з експеримент. вироб-вом Ін-ту заг. та неорган. хімії (Київ), СКТБ з дослід. вироб-вом Фіз.-хім. ін-ту (Одеса). У структурі ВНЗів КБ організовують переважно в ун-тах тех. профілю. Серед них – ДКБ «Буран» Нац. авіац. ун-ту (Ки- їв; безпілотні літал. апарати), Особл. КБ «Шторм» Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т» (засоби цифр. просторово-часового та спектрал. оброблення гідроакуст. інформації, гідроакуст. і біотех. комплекси пошуку підвод. об’єктів тощо), СКБ електромех. систем Нац. ун-ту «Львів. політехніка».
У рад. період СКБ «Іскра» Ворошиловгр. маш.-буд. ін-ту (від 1992 – НДІ «Іскра» Східноукр. ун-ту, Луганськ) розробляв системи дистанц. контролю несанкц. розповсюдження ядер. зброї, тех. засоби контролю радіоактив. забруднення Світ. океану. 2006 передано у систему Мін-ва освіти України Аналітичної техніки засобів Спеціальне конструкторське бюро та того ж року на його базі створ. при Ужгород. ун-ті НДІ засобів аналіт. техніки. В низці укр. ВНЗів створ. студент. КБ, зокрема Вінн. тех. ун-ті, Нац. гірн. ун-ті (Дніпропетровськ), Київ. ун-ті, Таврій. ун-ті (Сімферополь), Нац. аерокосміч. ун-ті «Харків. авіац. ін-т».
А. І. Шушківський
Статтю оновлено: 2014
