Континентальні відклади — Енциклопедія Сучасної України

Континентальні відклади

КОНТИНЕНТА́ЛЬНІ ВІДКЛА́ДИ – геологічні відклади, що утворилися на поверхні материків та островів унаслідок процесів вивітрювання, перевідкладення та нагромадження гірських порід. До К. в. належать алювіальні відклади, делювіальні утворен­ня, пролювій, еолові відклади, болотні відклади, озерні відкла­ди, відклади штуч. континент. во­­доймищ (водосховищ, каналів, ставків; див. Донні ґрунти і відклади), льодовикові відклади (мо­рени, озерно-льодовик. відклади, флювігляціальні відклади). Вони представлені валунами, галькою, гравієм, піском, глинами, суглинками, лесом, частково кам’яною сіллю, вугіллям (див. Антрацит, Буре вугілля, Кам’яне вугілля), торфом тощо. Найпоширеніші К. в. серед порід антропоген., або четвертин. системи (див. Голоцен, Голоце­нові відклади, Плейстоценова епоха і плейстоценовий відділ). Часто вміщують розсипища рід­кіс. і вкраплення дорогоцін. мінералів, благородні метали (див. Алмаз, Золоті руди і розсипища, Золото самородне, Платинові руди). Над К. в. переважають морські відклади, які складають 75 % заг. об’єму осад. оболонки континентів і практич­но весь осад. чохол сучас. Світового океану. У межах узбереж. зони мор. дна, що звільняється від води під час відпливу та затоплюється під час припливу, – літоральні відклади.

Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
А. І. Шушківський . Континентальні відклади // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5034 (дата звернення: 09.03.2021).