Контний Петро Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Контний Петро Йосипович

КО́НТНИЙ Петро Йосипович (15. 10. 1895, с. Дуб’є, нині Бродів. р-ну Львів. обл. – 07. 08. 1947, Львів) – етно­лог, ботанік, громадський діяч. Навч. на теол. ф-ті Львів. ун-ту (1915–19), звідки був відрахов. після судового процесу, на якому його звинувачено у держ. зраді та співпраці з укр. владою під час укр.-польс. війни 1918–19. Брав участь у рад.-польс. війні 1920, служив капеланом у польс. війську. 1921–25 продовжив навч. на філос., згодом – природн.-ма­тем. ф-тах Львів. ун-ту; водночас з навч. працював асист. каф. палеонтології Ун-ту. Захистив дис. «Piд Opellia в юрських утвореннях Польщі». Вивчав архаїчні форми пастушого життя в Карпатах, був провід. знавцем Гуцульщини у міжвоєн. період. Від 1922 здійснив низку експедицій у Сх. Карпати, згодом – у Болгарію, Югославію, Румунію; 1930–34 – подорож до Австрії, Угорщини, Італії, Єгипту, Греції. Досліджував також екон. історію та географію Карпат, становище євреїв у м-ках Гуцульщини, питан­ня картографії (кадастрування, розмежування громад), історію медицини (використання мінерал. джерел, епідемії на тер. Га­личини). Результати цих дослідж. узагальнив у працях «Studja nad przeszłości Huculszczyzny» (1934), «Cholera w Królewstwie Polskim w 1837–1838», «Problemy ochrony przy­rody w społeczeństwie ukraiń­skiem» (обидві – 1935). У 1926–39 та 1941–44 працював спеціалістом з питань сусп.-екон. від­носин для вивчення перспектив вкладання коштів у полонинне госп-во Карпат Львів. відділ. Держ. с.-г. банку. У 1920–30-х рр. у період. вид. («Kurjer lwowski», «Gazeta poranna», «Bunt młodych», «Діло» та ін.) виступав на захист природи, традиц. культури Гуцульщини, доводив необхідність розвитку туризму на її теренах, від 1932 вів постійні турист. рубрики у львів. газетах. Брав участь у створенні карпат. тисового заповідника в с. Княж­двір (нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл.). Чл. низки наук. і куль­тур. т-в, зокрема Польс. матем. т-ва, Т-ва приятелів Гуцульщини, Малопольс. мислив. т-ва. 1934 вис­ту­пав проти закриття вищої ліс. (Львів) та рільн. (Дубляни) шкіл, 1935 – Архіву кадастр. карт. З ініціативи К. у Терноп. воєвод­стві створ. перший в Україні і Польщі шкіл. заповідник (1933), заповідник на г. Яйце та Жулицька (побл. м. Золочів, нині Львів. обл.); організовано вистав­ку ки­лимів кооперативу «Гуцул. мист-во» (Львів, 1930). У 1934 віднайшов низку документів Францискан. метрики (важливе джерело з історії Гуцульщини 17–19 ст.), які вважали втраченими, 1937 – значну частину ар­хіву фундації графа С. Скарбека. 1939–41 та 1945–47 – рефе­рент Природн. музею у Львові. Під впливом К. польс.-укр. відносинами зацікавився Є. Ґедройц. Значна кількість праць (зокрема монографія «Полонини Гуцульщини» та «Атлас поло­нини Гуцульщини») залишилася у рукописах.

Пр.: Przemysł ludowy Małopolski. Pró­ba syntezy terytorialnej na terenie Lwow­skiego, Stanisławskiego a Ternopolskiego wojewódstw. Lwów, 1931; Oaza Szebr­nych Kwietow. Lwów, 1932; Pierwszy Szkolny re­­zerwat przyrody // Kurjer Poranny. 1934. № 3; Z przeszłości cisa (Ta­xus baccata L.) // Sylwan. Lwów, 1937. Rocznik 56; Mate­ria­ly do historii lasów w Karpatach Wschod­nich. Część I. Sosna, limba i kosówka w go­­rach Pokuckich // Там само. 1938. Rocz­nik 56.

ДА: ЦДІА України у Львові. Ф. 869.

У. Р. Кришталович

Стаття оновлена: 2014