Конторович Олексій Емільович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конторович Олексій Емільович

КОНТОРО́ВИЧ Олексій Емільович (28. 01. 1934, Харків) – фахівець у галузі геології нафти і газу, органічної геохімії, математичної геоло­гії. Д-р геол.-мінерал. н. (1969), проф. (1971), акад. РАН (1991). Засл. діяч н. Респ. Саха (2011). Держ. премія РФ у галузі н. і т. (1994), премії Уряду РФ (2002), ім. І. Губкіна АН СРСР (1974, 1984). Держ. нагороди СРСР. Ордени Пошани (2000) та «За заслуги перед Вітчизною» 4-го (2004) і 3-го (2009) ступ. Бать­ко К. працював на Харків. фіз.-фар­мацевт. з-ді, 1937 репрес., 1956 реабіліт. На поч. війни разом з матір’ю та сестрою евакуйов. у Сибір. Закін. Томсь­кий ун-т (РФ, 1956), де відтоді й працював. 1958–89 – у Сибір. НДІ геології, геофізики та мінерал. сировини: 1962–68 – зав. лаб. органіч. геохімії, 1968–75 – зав. відділу геохімії осад. утворень, 1975–77 – зав. відділу формування родовищ нафти і газу, 1977–85 – зав. відділу гео­­логії нафти і газу та перспектив. планування, 1985–86 – зав. відділу органіч. геохімії, 1986–87 – зав. відділу методики розвідки нафт. і газових родовищ, 1987–89 – заст. дир. з наук. ро­­боти; водночас 1987–89 – заст. ген. дир. НВО «Сибгео»; від 1989 – в Об’єднаному ін-ті геології, гео­фізики і мінералогії Сибір. відділ. РАН (усі – м. Новосибірськ): 1989–97 – заст. ген. дир. Об’єдна­ного ін-ту, заст. дир. Ін-ту геології і геофізики, 1997–2006 – дир.-організатор Ін-ту геології нафти і газу, 2006–07 – дир.-організатор, від 2007 – наук. кер. Ін-ту нафтогаз. геології та геофізики; водночас від 1971 – у Новосибір. ун-ті: від 1982 – проф., від 1988 – зав. каф. родовищ нафти і газу; від 2003 – проф.-консультант Томського ун-ту та Томського політех. ун-ту. Зробив знач. внесок у дослідж. зональності й еволюції нафтогазоутворення, відкриття та наук. обґрунтування нафтогазоносності докембрію, в розроблення методів діагностики та картування нафтоутворювал. відкладів, кількіс. прогнозу нафтогазоносності, а також методів імітац. матем. моделювання. Роз­­робляє сценарії соц.-екон. розвитку регіонів Сибіру в зв’язку з розвитком паливно-енергет. ком­­плексу, підвищення ефективності надрокористування. Один з провід. авторів «Енергетичної стратегії Росії до 2020», «Енергетичної стратегії Росії до 2030», «Генеральної схеми розвитку га­­зової галузі Росії на період до 2030», «Стратегії розвитку нафтохімічної промисловості Росії до 2030». Молодший син К. – Во­­лодимир – д-р геол.-мінерал. н., очолює лаб. сейсмогеол. моде­лювання нафтогазонос. систем Ін-ту геології нафти і газу Сибір. відділ. РАН.

Пр.: Нефтегазопроизводящие толщи и условия образования нефти в ме­­зо­зойских отложениях Западно-Сибирской низменности. Ленинград, 1967; Миграция рассеяных битумоидов. Ново­сибирск, 1971; Геология нефти и газа Западной Сибири. Мос­ква, 1975; Геохимические методы количественного прогноза нефтегазоносности. Мос­ква, 1976; Геология нефти и газа Сибирской платформы. Мос­ква, 1981; Прогноз месторождений нефти и газа. Мос­ква, 1981; Методическое руковод­ство по количественной и экономи­ческой оценке ресурсов нефти, газа и конденсата России. Мос­ква, 2000; Очер­­ки теории нафтидогенеза: Избр. ст. Но­­восибирск, 2004; Геология нефти и газа: Избр. тр.: В 3 т. Новосибирск, 2008.

Літ.: Понизовкина Е. Академик А. Э. Кон­­торович: «Мы нефтяные ко­­роли…» // Наука Урала. 2006. № 4; Кон­­торович Алексей Эмильевич (Матери­алы к биобиблиографии ученых). Мос­­ква, 2009.

С. Ф. Бахтуров

Стаття оновлена: 2014