Конторович Олексій Емільович

Визначення і загальна характеристика

КОНТОРО́ВИЧ Олексій Емільович (28. 01. 1934, Харків) — фахівець у галузі геології нафти і газу, органічної геохімії, математичної геоло­гії. Доктор геолого-мінералогічних наук (1969), професор (1971), академік РАН (1991). Заслужений діяч науки Респ. Саха (2011). Державна премія РФ у галузі н. і т. (1994), премії Уряду РФ (2002), ім. І. Губкіна АН СРСР (1974, 1984). Державні нагороди СРСР. Ордени Пошани (2000) та «За заслуги перед Вітчизною» 4-го (2004) і 3-го (2009) ступ. Бать­ко К. працював на Харків. фіз.-фар­мацевт. заводі, 1937 репрес., 1956 реабіліт. На поч. війни разом з матір’ю та сестрою евакуйов. у Сибір. Закін. Томсь­кий університет (РФ, 1956), де відтоді й працював. 1958–89 — у Сибір. НДІ геології, геофізики та мінерал. сировини: 1962–68 — зав. лаб. органіч. геохімії, 1968–75 — завідувач відділу геохімії осад. утворень, 1975–77 — завідувач відділу формування родовищ нафти і газу, 1977–85 — завідувач відділу гео­­логії нафти і газу та перспектив. планування, 1985–86 — завідувач відділу органіч. геохімії, 1986–87 — завідувач відділу методики розвідки нафт. і газових родовищ, 1987–89 — заступник директора з наук. ро­­боти; водночас 1987–89 — заступник ген. дир. НВО «Сибгео»; від 1989 — в Об’єднаному інституті геології, гео­фізики і мінералогії Сибір. відділ. РАН (усі — м. Новосибірськ): 1989–97 — заступник ген. дир. Об’єдна­ного інституту, заст. дир. Інституту геології і геофізики, 1997–2006 — директор-організатор Інституту геології нафти і газу, 2006–07 — директор-організатор, від 2007 — наук. кер. Інституту нафтогаз. геології та геофізики; водночас від 1971 — у Новосибір. університеті: від 1982 — проф., від 1988 — завідувач кафедри родовищ нафти і газу; від 2003 — проф.-консультант Томського університету та Томського політех. університету. Зробив знач. внесок у дослідж. зональності й еволюції нафтогазоутворення, відкриття та наук. обґрунтування нафтогазоносності докембрію, в розроблення методів діагностики та картування нафтоутворювал. відкладів, кількіс. прогнозу нафтогазоносності, а також методів імітац. матем. моделювання. Роз­­робляє сценарії соц.-екон. розвитку регіонів Сибіру в зв’язку з розвитком паливно-енергет. ком­­плексу, підвищення ефективності надрокористування. Один з провід. авторів «Енергетичної стратегії Росії до 2020», «Енергетичної стратегії Росії до 2030», «Генеральної схеми розвитку га­­зової галузі Росії на період до 2030», «Стратегії розвитку нафтохімічної промисловості Росії до 2030». Молодший син К. — Во­­лодимир — д-р геол.-мінерал. н., очолює лаб. сейсмогеол. моде­лювання нафтогазонос. систем Інституту геології нафти і газу Сибір. відділ. РАН.

Завантажити статтю