>
КОНТОРО́ВИЧ
Олексій Емільович (28. 01. 1934, Харків) – фахівець у галузі геології нафти і газу, органічної геохімії, математичної геології. Д-р геол.-мінерал. н. (1969), проф. (1971), акад. РАН (1991). Засл. діяч н. Респ. Саха (2011). Держ. премія РФ у галузі н. і т. (1994), премії Уряду РФ (2002), ім. І. Губкіна АН СРСР (1974, 1984). Держ. нагороди СРСР. Ордени Пошани (2000) та «За заслуги перед Вітчизною» 4-го (2004) і 3-го (2009) ступ. Батько К. працював на Харків. фіз.-фармацевт. з-ді, 1937 репрес., 1956 реабіліт. На поч. війни разом з матір’ю та сестрою евакуйов. у Сибір. Закін. Томський ун-т (РФ, 1956), де відтоді й працював. 1958–89 – у Сибір. НДІ геології, геофізики та мінерал. сировини: 1962–68 – зав. лаб. органіч. геохімії, 1968–75 – зав. відділу геохімії осад. утворень, 1975–77 – зав. відділу формування родовищ нафти і газу, 1977–85 – зав. відділу геології нафти і газу та перспектив. планування, 1985–86 – зав. відділу органіч. геохімії, 1986–87 – зав. відділу методики розвідки нафт. і газових родовищ, 1987–89 – заст. дир. з наук. роботи; водночас 1987–89 – заст. ген. дир. НВО «Сибгео»; від 1989 – в Об’єднаному ін-ті геології, геофізики і мінералогії Сибір. відділ. РАН (усі – м. Новосибірськ): 1989–97 – заст. ген. дир. Об’єднаного ін-ту, заст. дир. Ін-ту геології і геофізики, 1997–2006 – дир.-організатор Ін-ту геології нафти і газу, 2006–07 – дир.-організатор, від 2007 – наук. кер. Ін-ту нафтогаз. геології та геофізики; водночас від 1971 – у Новосибір. ун-ті: від 1982 – проф., від 1988 – зав. каф. родовищ нафти і газу; від 2003 – проф.-консультант Томського ун-ту та Томського політех. ун-ту. Зробив знач. внесок у дослідж. зональності й еволюції нафтогазоутворення, відкриття та наук. обґрунтування нафтогазоносності докембрію, в розроблення методів діагностики та картування нафтоутворювал. відкладів, кількіс. прогнозу нафтогазоносності, а також методів імітац. матем. моделювання. Розробляє сценарії соц.-екон. розвитку регіонів Сибіру в зв’язку з розвитком паливно-енергет. комплексу, підвищення ефективності надрокористування. Один з провід. авторів «Енергетичної стратегії Росії до 2020», «Енергетичної стратегії Росії до 2030», «Генеральної схеми розвитку газової галузі Росії на період до 2030», «Стратегії розвитку нафтохімічної промисловості Росії до 2030». Молодший син К. – Володимир – д-р геол.-мінерал. н., очолює лаб. сейсмогеол. моделювання нафтогазонос. систем Ін-ту геології нафти і газу Сибір. відділ. РАН.
Пр.: Нефтегазопроизводящие толщи и условия образования нефти в мезозойских отложениях Западно-Сибирской низменности. Ленинград, 1967; Миграция рассеяных битумоидов. Новосибирск, 1971; Геология нефти и газа Западной Сибири. Москва, 1975; Геохимические методы количественного прогноза нефтегазоносности. Москва, 1976; Геология нефти и газа Сибирской платформы. Москва, 1981; Прогноз месторождений нефти и газа. Москва, 1981; Методическое руководство по количественной и экономической оценке ресурсов нефти, газа и конденсата России. Москва, 2000; Очерки теории нафтидогенеза: Избр. ст. Новосибирск, 2004; Геология нефти и газа: Избр. тр.: В 3 т. Новосибирск, 2008.
Літ.: Понизовкина Е. Академик А. Э. Конторович: «Мы нефтяные короли…» // Наука Урала. 2006. № 4; Конторович Алексей Эмильевич (Материалы к биобиблиографии ученых). Москва, 2009.
С. Ф. Бахтуров
Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
С. Ф. Бахтуров
. Конторович Олексій Емільович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5039 (дата звернення: 01.03.2021).