КОНТРАБА́НДА (італійською contrabando, від contra — проти і bando — урядовий указ) — таємне незакон­не пере­міще­н­ня через державний кордон обкладених митом або заборонених товарів чи інших цін­ностей, пере­лік яких регламентує законодавство конкретної держави. Термін «К.» також вживають як загальну назву цих товарів чи цін­но­­стей. К. роз­різняють залежно від виду (золото, сигарети, спиртні напої тощо) та роз­мірів (ті, що можуть бути пере­міщені індиві­дом, на­приклад, дорогоцін­не камі­н­ня, художні цін­ності, та великогабаритні) контрабандних товарів й способів їхнього пере­міще­н­ня: поза митним контролем (поза місцем роз­ташува­н­ня митного органу; у місці роз­ташува­н­ня митниці, але поза зоною митно­­го контролю; поза часом здійсне­н­ня митного оформле­н­ня; з викори­ста­н­ням незакон­ного звільне­н­ня від митного огляду), з при­­ховува­н­ням від митного контролю (викори­ста­н­ня схованок та інших засобів або способів, що утруднюють виявле­н­ня предметів; по­­­да­н­ня митному органу під­роблених документів). К. зʼявилася як наслідок за­провадже­н­ня мита на певні товари, зокрема у Київській Русі вона ві­дома від 10 ст. (у 12–13 ст. діяла офіційна заборона К.). Особливого роз­витку вона набу­­ває в країнах, де за­проваджено високі митні тарифи на імпорт деяких груп товарів (напр., у Великій Британії на­прикінці 18 ст. встановлено високі мита на алкоголь та предмети роз­коші, що спричинило їхнє незакон­не завезе­н­ня з материка); де в умо­­вах дефіциту певних груп товарів діють штучні, санкціоновані державою обмеже­н­ня на їхній імпорт (протягом майже всієї історії існува­н­ня СРСР); проти яких введено торговельні ембарго чи інші економічні або політичні санкції (Куба, Іран, Сербія у 1990-х рр. тощо); у неви­знаних (сепаратистських) державних формува­н­нях (Придністровська Молдовська Республіка, Пів­ден­на Осетія, Абхазія); не­стабільних слабких державах і тих, що пере­живають значні внутрішні потрясі­н­ня (зокрема Сомалі). К. завдає шкоди або створює за­грозу для економічної без­пеки, су­спільної без­пеки (при незакон­ному пере­міщені наркотиків, психотропних речовин, зброї), національної без­пеки, культурної спадщини (у випадку К. культурних цін­ностей) держави. У більшості країн світу вона є злочином, за здійсне­н­ня якого перед­бачено від­повід­не покара­н­ня.

Після роз­паду СРСР і проголоше­н­ня незалежності України 1991 від­булося значне поширен­­ня К., особливо в прикордон­них ра­йонах і морських портах (Одеса, Іл­лічівськ, Маріуполь, Керч, Севасто­­поль та ін.), від середини 1990-х рр. актуальною про­блемою стала К. людей (зокрема жінок і дітей) та внутрішніх органів для подальшої транс­плантації. Цьому сприяють різниця економічного і політичного роз­витку України та сусідніх східноєвропейських держав (західні сусіди — члени ЄС, східні — Митного союзу, на пів­дні роз­ташована неви­знана Придністровська Молдовська Республіка), корупція державних службовців, недо­статні дії від­повід­них органів по боротьбі з К. Згідно зі ст. 201 Кримінального кодексу України, пере­міще­н­ня товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховува­н­ням від митного контролю, вчинене у великих роз­мірах, незакон­не пере­міще­н­ня історичних та культурних цін­ностей, отруйних, сильнодіючих, радіо­активних або вибухових речовин, зброї та боє­припасів (окрім гладкоствольної мисливської зброї та боє­припасів до неї), К. стратегічно важливих сировин­них товарів, щодо яких законодавством встановлено від­повід­ні правила вивезе­н­ня за межі України, карається по­збав­­ле­н­ням волі на строк від 3-х до 7-ми років із конфіскацією предметів К.; ті ж самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, перед­бачений цією стат­­тею, — по­збавле­н­ням волі на строк від 5-ти до 12-ти років із конфіскацією предметів К. і майна. К. товарів вважають вчиненою у великих роз­мірах, якщо їхня вартість у тисячу та більше разів пере­вищує неоподаткований мінімум доходів громадян.