Кубаля Людвік - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кубаля Людвік

КУБА́ЛЯ Людвік (Kubala Ludwik; 09. 09. 1838, с. Кам’яниця, нині Малопольс. воєводства, Польща – 30. 09. 1918, Львів) – польський історик. Батько Т. Кубалі. Дійс. чл. Краків, АМ (1903) і НТШ (1914). Почес. д-р Львів. ун-ту (1918). Навч. у Яґеллон. ун-ті в Кракові (1857–58, 1861–62) та Віден. ун-ті (1858–61). Під час польс. повстан­ня 1863–64 очолював поліцію пов­сталих у Кракові, за що засудж. до 5-ти р. ув’язнення. 1866 амні­стований імператором Австро-Угорщини. 1867 склав докторат з історії у Львів. ун-ті. Працював у г-зіях у Львові та м. Золочів (нині Львів. обл.); водночас від 1883 – зав. приват. б-ки Пав­ліковських (Львів). Безуспішно намагався влаштуватися на роботу в Яґеллон. і Львів. ун-ти та Львів. міський архів. Досліджував історію Польщі 17–18 ст., у контексті якої приділяв увагу вивченню історії укр. козацтва з використанням архів. матеріалів. Від 1881 публікував «Szkicy historyczny», які користувалися знач. популярністю, хоч і були розкритиковані істориками за неточності й використання сум­нів. джерел. Під впливом його робіт Г. Сенкевич написав трилогію «Ogniem i mieczem», «Po­top», «Pan Wołodyjowski». Президент Т-ва шанувальників істо­рії Львова (від 1906). Його ім’ям названо вулицю у Львові.

Пр.: Stanisław Orzechowski i wpływ jego na rozwój i upadek Reformacji w Polsce. Lwów, 1870; 1906; Jerzy Osso­liń­ski. Lwów, 1883. T. 1–2; Dzieła. Warszawa, 1923–24. T. 1–2.

Літ.: A. Kubiak. Badania nad dzejami wojskowości w twórczości Ludwika Kubali // Studia z dziejów polskiej historiografii woj­sko­wej. T. 1. Poznań, 1975; Чорновол І. Військова історія Людвіка Кубалі // Львів. газ. 2005, 30 верес.

М. М. Кріль

Статтю оновлено: 2014