КУЗЬМІ́Н Євген Михайлович (01. 01. 1868, Київ, за ін. даними — 10(22). 10. 1871, м. Люцерн, Швейцарія — 19. 12, за ін. даними — 09. 07. 1942, м. Казалінськ Кзил-Ордин. обл., Казах­стан) — історик мистецтва, художній критик, публіцист, педагог. Член Укр. наук. та літ.-артист. т-в у Києві. У Києві закін. реал. (1889) та піхотне юнкер. (1891) училища, рисув. шко­­лу М. Мурашка (1893). Працював викл. військ. училища (1902–06); від 1913 читав курс історії мистецтва у худож. студії О. Мурашка, видавав ж. «Рыцарь»; 1914–25 (з пере­рвою) — викладач Вищого муз.-драм. ін­ституту; спів­працював із ху­­дож.-пром. і наук. музеєм (усі — Київ). Від 1908 брав активну участь у діяльності Київ. від­діл. Рос. теософ. товариства (1920–23 — його голова). Учасник між­нар. кон­гресів теософів у Будапешті (1908) та Стокгольмі (1912). Член редколегії ж. «Вѣстникъ теософіи». 1917 читав лекції з естети­­ки в студії «Молодий театр» Леся Кур­баса. 1919 заарешт. за звинува­че­н­ням у спів­праці з офіцерами армії А. Денікіна. 1926 заарешт. удруге за теософ. діяльні­­сть, увʼязн. на 10 діб. Змушений залишити викладац. роботу, пра­­цював у Київ. філії Укр. товариства пролетар. туризму і екс­курсій, архіт. майстерні Київ. міськради. 1937 заарешт. утретє, за звинуваче­н­ням в актив. участі у контр­­рев. організації серед теософів та проведе­н­ня шпигун. роботи на користь фашист. держав 22 вересня 1938 засудж. до засла­н­ня на 5 р. у Казах­стан. Автор публікацій про сучасне йому художнє життя Києва, про­блеми роз­витку нац. культури, худож. освіти. Ви­вчав староукр. об­­разотворче і декор.-ужитк. мистецтво (іконопис, порт­рет, ме­­мор. пластику, різьбле­н­ня, кераміку, килимарство), памʼятки Києва. Першим порушив пита­н­ня про необхідність систем. дослідж. і збереже­н­ня культур. спадщини 16–18 ст. як доби роз­­­квіту нац. худож. культури (ст. «Не­­сколько слов о южнорус­ском ис­­кус­стве и задачах его ис­следования» // «КС», 1900, т. 71). Автор перших узагальнюючих роз­відок про укр. живопис та скульптуру 17 ст. Досліджував живописну та графічну спадщину Т. Шевченка, творчість Г. Нарбута, А. Петрицького, Ю. Михайліва, О. Му­­рашка. Реабіліт. 1989. Імʼя К. за­­­значено на памʼятнику «Художники — жертви ре­пресій» у Києві (1996). Історик В. Ульяновсь­­кий упорядкував і видав його праці у кн. «Киев, которого не знают» (К., 2014).