Корольов Сергій Павлович

КОРОЛЬО́В Сергій Па­влович (30. 12. 1906(12. 01. 1907), Житомир — 14. 01. 1966, Москва) — конструк­­тор ракетно-космічної техніки. Син П. Корольова. Академік АН СРСР (1958), двічі Герой Соц. Праці (1956, 1961), Ленін. премія (1957). Державні нагороди СРСР. Закін. буд. профес. школу в Оде­­сі (1924), навч. на мех. факультеті авіац. від­діле­н­ня Київ. політех. ін­ституту (1924–26). У 17-річ. віці спроек­­тував планер К-5, який був офіційно рекомендов. до будува­н­ня. Закін. Моск. вище тех. училище ім. М. Баумана (1930), успішно захистивши диплом. проект — легкий двоміс. літак СК-4 (кер. A. Туполєв), водночас 1927–30 навч. у школах планеристів та пілотів-майстрів тривалого польоту. Від­тоді працював ст. інж. польот. ви­пробувань у Центр. аеро­­гідродинам. ін­ституті (Москва), створив ракет. двигун ОР-1. Водночас від 1931 на громад. засадах спів­працював із Ф. Цан­­дером у Групі ви­вче­н­ня ре­актив. руху при Т-ві сприя­н­ня обороні, авіац. та хім. буд-ві, на базі якої 1933 створ. Ре­активний НДІ (у серпні того ж року ви­пробувані перші рад. ракети на гібрид., а у жовтні — на рідкому паливах): спочатку був заст. нач. Ін­ституту, очолював від­діл крилатих ракет, а від 1937 — нач. групи ракет. апаратів. Від­діл, яким керував К., 1938 роз­робив екс­перим. систему керованої ракет. зброї. Тоді ж, уперше в світі, він об­ґрунтував концепцію ракет. винищувача-пере­хоплювача, здат­­ного за кілька хвилин досягти великої висоти. 27 червня 1938 за­арешт., 27 вересня того ж ро­­ку за звинуваче­н­ням у контр­рев. троцькіст. діяльності засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у колим. таборах (РФ). Після пере­гляду справи 1940 від­правлений у ЦКБ-29 (т. зв. тю­­рем. типу), яким керував A. Туполєв, де брав участь у створен­ні авіац. ракет. установок. 1942–45 — за­ступник гол. кон­структо­­ра двигунів у ДКБ НКВС СРСР у Казані, за­ймався оснаще­н­ням серій. бо­йових літаків рідин. ра­­кет. при­скорювачами. У липні 1944 К. звільнено з-під арешту і доручено складати для ви­пробувань ракети ФАУ-2 (А-4). Він удосконалив їх і досяг значно кращих результатів (напр., ракета Р-5 могла летіти із ядер. зарядом 1200 км). Від 1946 — гол. кон­структор балістич. ракет далекої дії і нач. від­ділу № 3 НДІ-88, всі роз­робки якого були під грифом «цілком таємно». 1945–47 пере­бував у від­ряджен­ні в Німеч­чині для ви­вче­н­ня їхньої ракет. техніки. Від 1956 — керівник і гол. кон­структор Ракет. центру, якому під­порядковувалася діяльність багатьох НДІ та КБ. 1957 здійснено запуск над­далекої між­континентал. багато­ступінчастої балістич. ракети. З імʼям К. повʼязаний початок ери освоє­н­ня людством косміч. простору. Під його керівництвом створ. більшість балістич. та гео­­фіз. ракет, ракет-носіїв, а також пілотов. косміч. кораблів «Восток» (із першим у світі космонавтом Ю. Гагаріним) та «Восход», за допомогою яких уперше в історії виконано космічні польоти людини (1961) та здійснено вихід людини у від­критий косміч. про­стір (1965). Ракетно-космічні системи, роз­роблені під керівництвом К., до­зволили здійснити запуски штуч. супутників Землі (1957) та Сонця (1961), польоти автоматич. між­планет. станцій до Місяця (1959), Венери (1960), Марса (1964), здійс­нити мʼяку посадку на поверх­ню Місяця (1966). У Житомирі та Москві встановлено памʼят­­ник, у м. Байконур (Казах­стан) — погру­д­дя К. Його іменем на­звано малу планету № 1855. Від 1970 діє Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова.

Завантажити статтю