Кузьмінков Лель Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кузьмінков Лель Миколайович

КУЗЬМІНКО́В Лель Миколайович (08. 10. 1925, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 15. 03. 2012, там само) – живописець, графік, громадсь­­кий діяч. Чл. НСХУ (1960). Закін. Харків. художнє уч-ще (1951; викл. М. Сліп­ченко, Л. Фітільов, П. Шигимага). Відтоді працював у майстер­нях Маріуп. т-ва худож­­ників «Уко­опхудожник» (згодом відділ. майстерень Худож. фонду УРСР). Голова худож. ради, кер. ізостудії Т-ва художників. Чл. Ма­­ріуп. т-ва греків (зав. відділу наук. дослідж.), Федерації грец. т-в України. Осн. галузі – станк. живопис, монум.-декор. мист-во, книжк. графіка. Учасник міських, обл., всеукр. худож. виставок від кін. 1950-х рр. Автор істор.-крит. нарису «Переселение Крым­ских греков в Северное Приазовье в 1778–80 гг. (Причины и следствия)» (Мариуполь, 1997).

Тв.: живопис – «Автопортрет» (1952), «Соцзабез» (1954), «Крутий берег. Чов­ни» (серед. 1950-х рр.), «Горновий» (1958), «На батьківщині Куїнджі» (поч. 1960-х рр.), «Сталевари» (1968), «Токар І. Чернищук» (1970), «Матрос Азов­ської флотилії Ю. Танков», «Учасниця Другої світової війни І. Шварц», «Поет А. Шапурма»; мозаїки – «Свято урожаю» (фасад Будинку культури у с. Ур­зуф Першотравн. р-ну Донец. обл., поч. 1960-х рр.), «Металурги» (1976); у спів­авт. – мозаїчні фризи на цехах з-ду «Люди Важмашу» (м. Маріуполь, 1971) та «Юнак. Дівчина. Сім’я» (1976); па­м’ятники – поету Г. Костоправу (с. Малий Янісоль Володар. р-ну Донец. обл.; 1992), митрополиту Ігнатію (1998); ар­хіт.-скульптурна композиція «Воїн-визволитель» (м. Маріуполь, 2001).

О. Б. Ковальов

Стаття оновлена: 2016