Кузяк Теодор Онуфрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кузяк Теодор Онуфрійович

КУЗЯ́К Теодор Онуфрійович (псевд.: Нестор Чепіга, Юрко Бортнянский, Гриц Быбель, Афанасій Колька; 25. 12. 1926, с. Бортне Ґорліц. пов. Краків. воєводства, Польща – 26. 09. 2010, м. Ґорліце Малопольс. воєводства, похов. у м. Ряшів Підкарпат. воєводства, Польща) – письменник, живописець, журналіст, громадсько-культурний діяч. Чл. НСПУ (2004). Закін. Маластів. с.-г. уч-ще (Ґорліц. пов.) та Вроцлав. торг. школу. Під час 2-ї світ. війни вивезений на при­мус. роботи до Австрії. 1945 слу­жив у рад. армії. Повернувшись на Лемківщину, 1947 під час Акції «Вісла» депортов. до Зх. Поль­щі (побл. м. Леґніца, нині Нижньосілез. воєводство). Дебютував 1964 оповіданням у г. «Наше слово» (Варшава). 1965 переселився до м. Ряшів. Працював у лісництві, упр. торгівлі, кер. універмагу (1966–86). Голова Т-ва польс.-укр. дружби (1972–86). Друкував матеріали у часописах «Наше слово», «Загорода» (1965–98). Актив. учасник нац. культур. життя. Підтримував діяльність Музею лемків. культури у с. Зиндранова (нині Підкарпат. воєводство). Співорганізатор щоріч. фестивалів лемків. культури «Ватра», «Від Русаля до Івана» (від серед. 1980-х рр. до 2000). Його оповідання, новели, гуморист. твори вміщено у зб. «Давно, то были часы…» (1999) та «Догасаюча ватра» (2001; обидві – Криниця). Створив картини на істор. тематику, портрети, бескид. мотиви. Художня творчість К. зберігає лем­ків. дух, тяжіє до стилістики Є. Дровняка, проте має свої нос­тальг. мотиви з домінуванням зеленого, синього та бронз. кольорів. Його полотна експонували у Польщі.

Тв.: «Моя Лемковина» (1985), «Борт­не, рідне» (1986), «Зимове Бортне» (1988), «Бортне. Село Дубне», «Вид на церкву с. Дубне» (обидва – 1991), «Лем­ківський збійник Сипко» (1995), «Мої верхи Мережка, Корнута і Магурич» (2000), «Косар» (2003).

В. І. Грабан, В. А. Барна

Стаття оновлена: 2016