Куїс Микола Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куїс Микола Григорович

КУ́ЇС Микола Григорович (02(14). 12. 1890, с. Гогуєво, за ін. даними – с. Гошево, нині місто Гроднен. обл., Білорусь – 1937) – організатор освіти. З походження укра­їнець. Закін. учител. семінарію (1909), Смолен. учител. ін-т (Ро­сія, 1916). Учителював. 1919 всту­пив до Червоної армії. У тому ж році потрапив у полон, 1920 звільнений. Працював у Красногр. відділі нар. освіти (нині Харків. обл., 1921–23); на пед. курсах Кременчуц. окружкому партії (нині Полтав. обл., 1923–24); у 1924–30 – ректор і політ. комісар Ніжин. ІНО, де під його кер-вом посилено матеріал. ба­зу й налагоджено стабіл. навч. процес (також викладав соц.-екон. дисципліни). Відтоді був проректором Ін-ту ім. Артема (Харків) й Одес. ун-ту, ректором Харків. і Дніпроп. ун-тів. Досліджував історію рев. руху й парт. буд-ва на укр. землях. 1934 звіль­нений з роботи й виключений із партії за звинуваченнями у лібералізмі та потуранні націоналіст. елементам. Деякий час залишався безробітним, згодом працював у тресті «Головхліб» (Дніпропетровськ). 30 квітня 1937 заарешт., 25 серпня того ж року за звинуваченням у приналежності до контррев. троцькіст. підпіл. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

Літ.: Скляренко Є. М. М. Г. Куїс – історик, організатор вищої школи // Пробл. історії та методології істор. науки: Харків. історіогр. зб. 1998. Вип. 3.

Г. В. Самойленко

Стаття оновлена: 2016