Куйбишеве - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Куйбишеве

КУ́ЙБИШЕВЕ (до 1945 та від 2016 – Албат) – селище місь­кого типу Бахчисарайського ра­йону Автономної Республіки Крим. Албат. селищ. раді підпорядк. села Велике Садове, Високе, Мале Садове, Отарчик, Танкове. Знаходиться на р. Бельбек (впадає в Чорне море), за 50 км від Сімферополя, за 22 км від райцентру та за 11 км від залізнич. ст. Сірень. Пл. 1,6 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2435 осіб (складає 88,3 % до 1989): росіян – 48 %, українців – 30 %, крим. татар – 19,5 %; станом на 2014 – 2441 особа. Бельбец. долина побл. Албата була заселена понад 15 тис. р. тому. В околицях с. Танкове досліджені 2 поселення: в одному з гротів (Сюрень І) – епохи пізнього палеоліту, в ін. (Сюрень ІІ) – мезолітич­не (див. Сюренські стоянки). Виявлені також поселення та могильник таврів (1 тис. до н. е.). Побл. сіл Високе та Мале Садове – 3 середньовіч. поселення, 2 могильники. Донині збереглася на краю мису Кулі-Бурун (Башт. мис) за 1 км від с. Мале Садове напівзруйн. Сюрен. фор­­теця, оборонна стіна (заг. протяжність 110 м, товщина 2,5 м, вис. 4–4,5 м) та округла вежа (у купол. перекритті – сліди фреск. розпису 13–14 ст.) якої споруджені не пізніше 8 ст. для конт­ролю Бельбец. Воріт. До неї примикає монастир Челтер-Коба (з кримськотатар. – Решітка-пе­чера, або Печерна решітка), збу­­дований у 9 ст. Останній відомий також як монастир св. Фео­дора Стратилата. Його комплекс складається з печер. гол. храму, келій і трапезної, з’єд­наних між собою прорубаними в скел. моноліті стежками. У монастирі налічується понад 50 печер, розташованих у 4 яру­си. В одному з нижніх ярусів виділяється величезне приміщення з 5-ма колонами, що нагадує язичниц. святилище. Від поч. 2000-х рр. ведуть віднов­люв. роботи, у гол. храмі здійснюється богослужіння. За 8 км від К. – руїни печер. м. Мангуп. Насел. Мангуп. (Феодоро) князівства переважно складали змішані з нащадками таврів і скіфів сармати й алани, а також греки, караїми, вірмени. 1475 Феодоро захопили турки. Під час розкопок Сюрен. фортеці та Мангупа виявлено зерн. і госп. ями, численні давильні винограду, ємність яких досягала 3 м3. Албат згадується в реєстрах насел. пунктів Мангуп. ка­дилика Осман. імперії 1520 і 1542. На поч. 19 ст. навколиш. землями володів поміщик Патінеоті. 1897 відкрито земську 3-класну школу. В цей час село входило до Каралез. волості Сім­­фероп. пов. Рос. імперії. Під час воєн. дій 1918–20 влада неод­норазово змінювалася. У листо­паді 1920, після розгрому вран­гелів. військ, була остаточно встановлена більшовицька. 1805 мешкало 227 (усі – крим. татари), 1897 – 593 (крим. татар – 505), 1926 – 727 (крим. татар – 637, росіян – 71, українців – 11) осіб. 1923–35 та від 1962 – у складі Бахчисарай. р-ну. 1935 з Бахчисарай. р-ну виокремлено Фотисал. (від того ж року – Куйбишевський) р-н з центром у Албаті. 1939 у селі проживало 1278 осіб (переважно крим. татари). Від листопада 1941 до квітня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На поч. листопада 1941 побл. Албата відбувалися запеклі бої, окремі насел. пункти Куйбишев. р-ну декілька разів переходили з рук у руки. Унаслідок рейду 40-ї кавалерій. дивізії по тер. Куйбишев. р-ну був призупинений наступ нім. військ на Ялту, що дозволило гол. силам Примор. армії прорватися до Севастополя. Нацисти розстріляли 379 і вивезли на примус. роботи до Німеччини 123 жит. Куйбишев. р-ну. 1944 депортовано усіх крим. та­тар, у серпні того ж року сюди прибули переселенці з різних укр. областей. Від 1960 – смт. 1959 мешкало бл. 1,8 тис., 1970 – 2,1 тис., 1979 – 2,3 тис. осіб. У березні 2014 у складі АР Крим анексовано РФ. У К. – заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка, муз. школа; лікарня. Відомі творчі колек­тиви: нар. хор, танц. ансамбль «Лебідка», оркестр нар. інструментів, нар. фольклор. ансамбль «Радуниця». Діють мечеть, православна церк­­ва Покрови Богородиці. Вста­нов­­лено пам’ят­ник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни. У с. Мале Садове – пам’ятник льотчику М. Хру­­стальову, який на поч. листопада 1941 неподалік направив свій літак на колону нім. військ. Па­­м’ят­ки природи: заг.-держ. значення – Бельбецький каньйон (створ. 1975, пл. 100 га); місц. значен­­ня – Бельбец. тисовий гай (1980, 20 га, ботан.), Карстова шахта Максимовича (1989), печера Сюндюрлю (1972; обидва – геол.). Се­­ред ви­дат. уродженців – поетеса Л. Гусельникова.

Г. І. Медведєва

Стаття оновлена: 2016